Найбільший скарб

Три старинних, хороших друга закінчуючи вищий навчальний заклад домовились між собою, що вони підуть у світ, але через рік зустрінуться. На цю зустріч вони принесуть найбільший скарб, який є у світі. Перший юнак твердо знаючи, що коштовне каміння є великим скарбом, не гаючись взяв необхідні речі і пішов у непрохідні гори. Наполегливо і впевнено пошукавши, він знайшов великий коштовний камінь і прийшовши додому, знайшов працю і став чекати інших, що вони вважають найбільшим скарбом у світі.

Другий юнак пішов у світ і там знайшов прекрасну, лагідну дівчину. Закохався в неї і вирішив, що найбільшим скарбом у світі є любов між молодими людьми.

І третій юнак пішов у світ. Він впевнено знав, що найбільшим скарбом у світі є Бог. Шукаючи Бога юнак обійшов багато монастирів, прочитав гори книг, зустрічався із багатьма святими і подвижниками, але Бога не міг знайти. Шукаючи, юнак натрапив на далеке, невеличке озерце, сів на березі на траві і побачив, що качка наполегливо і не втомлюючись шукає своїх маленьких каченят. Видно їх розполохав якийсь хижак. Багато часу і праці приклала качка, але зібрала всіх своїх маленьких крихіток. І юнак зрозумів, що це не йому треба шукати Бога, але йому треба дати можливість, щоб Бог знайшов його.

З радістю повернувся побожний юнак у свій рідний край. Перший юнак на зустріч приніс коштовний камінь і він був правий у своєму міркуванні, бо дійсно дорогоцінності мають вагу в нашому житті. Другий юнак прийшов із дівчиною, що стала йому дружиною, і з правильною думкою, що без кохання не було б життя людського на землі. А третій промовив: «Я зрозумів, що Бог завжди шукає нас і не нам треба шукати Бога, а нам треба дати можливість Богу знайти нас».

У цьому житті ми як ті каченята губимось у житейському морі. Кожен зайнятий власними справами, ділами і нам байдуже до Бога. Так само міркував і багач із сьогоднішньої притчі. Великий урожай зібрав багач і вирішив:

Спочивай, їж, пий, веселись (Лк. 12:19), – і Бог осудив його за ці слова і думки.

Проте, сам Бог виганяючи людей з раю, сказав:

У поті лиця твого будеш їсти хліб (Бут. 3:19)

І багатий так і робив. І Спаситель наш Ісус до тридцяти років працював теслею, тому і Церква благословляє людську працю, будинки, машини та інші здобутки людства.

Багатий теж перед тим, як стати багатим, теж прикладав багато зусиль і праці. Наполегливо працюючи, він ставав усе багатшим і багатшим, і з кожним роком гординя все більш і більш входила в його серце: «Що мені Бог, я сам своєю працею здобув те, що маю». Забув він, що аби Бог не дав би дощу, марна була його праця. Отже врожай  належав не тільки йому, а й Богові. А якщо значна частина врожаю належала Богові, то відповідно її потрібно було роздати убогим, сиротам. Та багач уже цього не хотів розуміти і робити.

Своєю нерозумною поведінкою багач віддалявся від Бога, ховався від Нього і не давав можливості Богу знайти його. У цьому житті ми своїми злими вчинками, словами віддаляємось від Бога і своїх рідних і знайомих. Ми заходимо в хащі гріха і Бог не в силі нас звідти витягнути. Отож живемо побожно і даймо можливість Богу знайти нас. Амінь.

Автор: ігумен Дмитро (Ющак)

Усе по темі: 26 неділя після П’ятидесятниці