Пам’ятати про милосердя

Якби можна було одним словом охарактеризувати притчу про нерозумного багача, то для цієї ролі найбільше підійшло слово «невдячність». Саме невдячність засліпила розум у цілому недурного чоловіка (бо в дурного чоловіка «нива добре не родить») і зробила його нерозумним. Він забув, що першопричиною всього доброго, сущого, живого у світі є Бог: «бо ми Ним живемо‚ i рухаємось‚ i існуємо» (Діян. 17:28). А от причиною поганого на землі є не Бог, як вважає дехто, а людська гординя, а от невдячність перешкоджає поширенню добра на землі, вона перекриває канал, завдяки якому твориться добро на землі. Ім’я цьому каналу, як легко можна здогадатися – вдячність, бо саме вдячність: Богові, Який посилає життєві блага, силу, здоров’я, добрих людей, яким теж можна бути щиро вдячним, примушує нас у свою чергу ділитися добром, матеріальними благами з ближніми та взагалі з оточуючим світом. Примушує, бо щиро ділитися можуть лише діти (і то часто за умови належного виховання), з віком цю здатність більшість людей втрачають, втім є щасливчики, які зберігають цю здатність протягом усього життя, хоча чомусь світ їх часто вважає просто безумними, чи принаймні нерозумними.

Нерозумний! Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; кому ж дістанеться те, що ти наготував? (Лк. 12:20), – так вважає Бог, Творець неба і землі.

Проте іншої думки притримується багато, навіть забагато людей, які населяють цю планету, яку нам у володіння дав Господь. Творіння вважає себе розумніше за Творця, коли не погоджується з Його думкою, що багатство, прості життєві блага дані нам на прославу Божу, щоб люди «бачили наші добрі діла і прославляли Отця Небесного» (див. 5:16), бо саме завдяки цим благам ми можемо послужити ближньому, якщо нам бракує сил, бажання послужити йому часом, добрим словом, посмішкою. Тому люди вважають за краще земні блага примножувати, нагромаджувати, придбавати купу «важливих» речей, які виявляються непотрібними ще тут, у земному житті, і тим більше в житті вічному.

«Людина гола приходить у цей світ, і гола йде з нього», – з цим виразом погоджується більшість людей, втім, лише на словах, а на ділі… Насправді дивлячись на людей складається враження, що більшість з них збирається все це майно, яке вони так довго і завзято накопичували, забрати із собою. Тільки от куди, для більшості з них це залишається загадкою.

Насправді єдине, що ми можемо забрати на небеса, де знаходиться наш справжній дім (див. Флп. 3:20), лише наші справи, які свідчитимуть на нашу користь чи на наше засудження, але й вони не матимуть вирішального значення для нашої посмертної долі: «Блаженні мертві, які вмирають у Господі; так, говорить Дух, вони заспокояться від трудів своїх, і діла їхні йдуть услід за ними» (Одкр. 14:13). Блаженними тут названі не ті, хто робив добрі справи на землі, а ті, хто пізнав Божу милість, милосердя: «Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть» (Мф. 5:7). Це можна зрозуміти, якщо самому бути милосердним. Цього не зміг зрозуміти євангельський багач, чому і був названий нерозумним, цього не розуміють окрім нього багато людей, навіть забагато людей у цьому світі.

Автор: Михайло Лукін (з циклу: “Наслідуючи біблійні приклади“)

Усе по темі: 26 неділя після П’ятидесятниці