Добрі наміри

Наш сучасник, старець Паїсій зі святої гори Афон, повчаючи своїх духовних дітей, а заодно і нас, казав: «З власного життєвого досвіду я людей поділяю на дві категорії. Третьої не існує. Перша категорія людей подібна до мухи. А муха має таку властивість: летить, але завжди сідає на брудне. Буде літати над квітами, а сяде тільки на нечистоту. Якщо запитати, чи знає вона, де є троянди, лілії, то вона запевнить: цей світ – це смітник, звалища, нечистоти і бруд. Та частина людей, що схожа на мух, навчилась думати і тримати в собі тільки погані думки.

Інша категорія людей схожа на бджолу. Бджола шукає створені Богом трави, квіти, дерева, і навпаки, уникає створених людьми смітників, звалищ і нечистот. Якщо запитати бджолу, чи знає вона, де є смітники, вона відповість: я знаю, де ростуть липи, гречка, фіалки, троянди, я збираю тільки мед і нектар. Це категорія людей, які мають добрі думки, і якщо щось трапляється прикре, то шукають на це відповідь у Бога».

Цей чоловік, про якого розповідає нам сьогоднішнє Євангеліє, належав до категорії бджіл, він шукав Бога. А хто шукає, той знаходить, і він знайшов Бога, і звернувся до Нього із запитанням, яке його тривожило: «Що мені зробити, щоб успадкувати життя вічне?» (Лк. 18:18). Багато людських синів і дочок хочуть мати Царство Боже, життя вічне, але працювати на збудування собі майбутнього в Царстві Божім не хочуть. Ісус знає цю рису людського характеру. Тому в деякій мірі байдуже, механічно відповідає: «Виконуй Заповіді Божі і увійдеш у Царство Боже»

І як запевняє нас апостол Матвій, цей юнак із притаманним для молоді запалом, радісно і оптимістично запевняє Христа: «Все це я зберіг від юности моєї» (Мф. 19:20).

Спаситель уважно подивився на юнака і захотів його зробити Своїм учнем, тому і промовив: «Піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною» (Мф. 19:21).

І як же відповів юнак? – Совість юнака не позволила йому сказати «ні», а багатство не позволило сказати «так», і юнак мовчки, схиливши голову, йде геть від Бога до своїх дочасних багатств. А Спаситель мовчки дивився йому вслід і промовив із жалем:

Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти до Царства Божого (Лк. 18:25).

І ми, уявивши маленьке вушко голки і величезного верблюда, ставимо свій присуд: та ніколи багатий не увійде в Царство Боже.

Отже чому вчить нас сьогоднішнє Євангеліє? – Добрі думки, наміри завжди треба підкріпляти добрими справами, і щоб там не було, завжди думаймо добре, хороше і світ буде приємнішим. І з добрими думками ми можемо увійти в Царство Боже. Амінь.

Автор: ігумен Дмитро (Ющак)

Усе по темі: 30 неділя після П’ятидесятниці