На порозі Різдва

Дорогі брати і сестри

Ось ми вже стоїмо на порозі довгоочікуваного свята Різдва Христового. Невдовзі ми засядемо у наших родинах за святковим столом до святої вечері і станемо учасниками радості Різдва Христового, а пізніше продовжимо цю різдвяну радість у наших храмах молитвами і співом.

У різні церковні свята ми передусім говоримо про особу, поведінку Христа, важливість Його слів і вчинків на основі окремих Євангельських уривків. Родовід Ісуса Христа показує людську сторону Ісуса, правдивість особи Ісуса Христа – Месії, як людини, коли Євангеліст Матфей перераховує імена всіх предків царського роду Ісуса. Перелік цих осіб вказує також на важливість нас у Божих очах, оскільки ми, з’єднавшись з Христом у таїнстві хрещення, стали також духовними потомками роду Авраама, царського роду Ісуса Христа. „А коли ви Христові, то ви нащадки Авраамові і за обітницею спадкоємці… Ті, хто вірує, є сини Авраамовіблагословляться з вірним Авраамом” (Гал. 3:29,7,9). Бо Христос прийшов на землю не для Своєї слави, показати Свою силу і славу божества, а прийшов передусім для нас, задля нашого добра, нашого щастя разом з Ним і в Ньому, бо щастя людини є не тільки в Божих дарах, а в особі Христа, бути разом з Ним.

Про це варто пам’ятати не лише сьогодні чи у цей різдвяний час, а протягом усього року, все своє життя. Тому ми повинні радо робити всі старання, щоб постійно бути з Богом, бути щасливими. Так важливо є постійно працювати над собою, удосконалювати себе духовно, морально, щоб не розминутися з Христом у житті, а вміти розпізнати всі знаки Його приходу, використати кожну нагоду прийняти Його в особі ближніх нашою покорою, терпеливістю, милосердям до них.

Люди часом мають, здобувають добро, але при цьому відчувають себе самотніми, нещасливими, бо немає від кого почути добре слово, поспілкуватися, немає кому почути їх, подати руку, поцілувати.

Часто люди у житті допускаються двох помилок: у щоденних клопотах забувають про Бога, про добро душі, або виконуючи релігійні обов’язки, роблять з неохотою, бо забувають, що вони виконують це не для когось, а для власного добра. Тому бракує їм відчуття щастя і радості.

Отож, щоб Різдвяна радість щедро наповнила нас, прикрасьмо наші душі чеснотами любові, віри і наді – так, як Різдвяну ялинку в прикраси. Щоб ми не відповіли Ісусові так, як відповіли Йосифові у Вифлеємі: „У нас немає місця, шукайте собі де інде”. Щоб не сповнилися на нас слова: „До своїх прийшов, і свої Його не прийняли” (Ін. 1:11). Щоб ми не опустили ще однієї нагоди зустрітися з Христом, яку дає нам Господь: „Настав час і наблизилося Царство Боже: покайтеся і віруйте в Євангеліє” (Мк. 1:15).

Автор: о. Михайло Чижович

Усе по темі: Неділя святих отців