Повернення назад в отчий дім – це зовсім не легкий вчинок

Притчею про блудного сина Свята Церква продовжує нас готувати до проходження Великого посту.

Насправді, ця притча – про кожного з нас. Кожного разу, коли ми хочемо скоїти той або інший гріх, ми здійснюємо абсолютно такий же вчинок, як зробив перший, молодший син, коли зажадав від батька забрати його частину маєтку.

Усе, що в нас є: наші сили, наше здоров’я, наші таланти і здібності, наші можливості, насправді, – не наші. Вони – дар Божий, який нам даний для того, щоб ми ним користувалися на користь іншим людям і на славу Божу. Щойно ми ці дари приносимо в жертву нашому егоїзму – ми здійснюємо той самий вчинок, що зробив молодший син.

Друге, про що закликає нас замислитися сьогоднішня притча – це те, що після скоєння гріха повернення назад в отчий дім – це зовсім не легкий вчинок. Це складний, довгий, важкий шлях, іноді завдовжки в усе життя.

Щоб почати цей шлях – перше, що має статися, – ми повинні зупинитися і подивитися всередину самих себе. До цього моменту ми так і блукатимемо в країні далекій, в країні гріха, в країні мороку без розуміння того, де знаходиться той промінець світла і надії, до якого прагне наша душа.

Третє, і що особливо важливо знати кожному з нас напередодні Великого посту: Бог, Який з’являється в цій притчі в образі батька, коли бачить нас, що ми йдемо з країни гріха, дивиться на нас очима люблячого батька, а не очима обачливого старшого сина. Він не чекає від нас, що ми виправимо все ті біди, які принесли усіма своїми попередніми вчинками. Для Нього набагато важливіше те, що ми тепер прагнемо до Нього, ми хочемо бути поряд з Ним. І головне, що вимагається від нас, – не повертатися знову в країну гріха.

І останнє попередження, яке Свята Церква дає нам у цій притчі: не стати старшим братом, начебто зовні праведним, який зовні, здавалося б, нічим не образив батька, але з гнилою душею, з душею, яка, працюючи на батька, думала тільки про свою вигоду і жила тією образою, яку наніс їй перший, молодший безпутний син.

І якщо ми зможемо пронести крізь увесь терен Великого посту уроки сьогоднішньої притчі, я не сумніваюся, що в дні Світлого Христового Воскресіння ми фізично відчуємо, як Христос обіймає нас Своєю благодаттю, прощає нам наші незліченні гріхи і відкриває нам ворота Царства Небесного.

Автор: протоієрей Павло Великанов

Усе по темі: Неділя про блудного сина