Добра Новина про милосердного батька

Повернення блудного сина. Джеймс Тіссо

Притча про «Милосердного батька» (15:11-32) разом з притчею про «Заблукану вівцю» (15:4-7) та «Загублену драхму» (15:8-10), заповнюють цілий 15-й розділ в Євангелії від Луки – з огляду на унікальні образи Бога, представлені в усіх 3-х притчах, його називають «Євангелієм в Євангелії».

Всі три притчі звернені до зарозумілих праведників, які нарікали на Ісуса, що «Він приймає грішників і їсть з ними» (Лк. 15:2).

Молодший син

Його поведінку характеризують дві семантичні лінії.

Перша. За життя батька («щось ти задовго живеш батьку!»), син просить свою частку маєтку; зібравши все, подається якомога далі від батька (у край далекий) і там розтрачує свій маєток, живучи розпусно. Прогайнувавши усе, почав так бідувати, що дійшов до крайньої межі – найнявся пасти свині (нечисті тварини для євреїв). Ця лінія провадить до низу.

Друга. Опам’ятавшись, усвідомлює, що навіть наймити у домі його батька мають подостатком хліба, а він конає з голоду. Вирішує встати і рухатися назад – вибиратися з цього багна, але водночас усвідомлюючи зухвалість та ганебність свого вчинку, навіть не мріє про те, щоб його прийняли як сина: «Встану, піду до батька мого і скажу йому: батьку! Згрішив я перед небом і перед тобою і вже недостойний зватися твоїм сином; прийми мене як одного з наймитів твоїх». Рішення не залишається просто доброю постановою: «Встав і пішов до батька свого… Батьку! Я згрішив перед небом і перед тобою і вже недостойний зватися твоїм сином». Ця лінія провадить догори, – хоча син і не надіється на попередній статус.

Батько

Повернення блудного сина. Джеймс Тіссо

Батько постійно чекає і виглядає сина, – інакше важко пояснити чому «коли він був ще далеко, батько побачив його і переповнився жалем; побіг і, кинувшись йому на шию, цілував його». Реакція батька окреслена словом «переповнився жалем, тобто змилосердився» (гр. ἐσπλαγχνίσθη – пасивний стан 3-ї особи однини, вказує на Бога як підмет дії; Лука ще 2 рази вживає це слово в 7:13 та 10:33), яке означає найвищий ступінь співпережиття та солідарності з іншою особою. Він настільки «зачекався» свого сина, що як юнак біжить йому на зустріч, кидається на шию, цілує та на «одному диханні» наказує слугам: «Принесіть найкращий одяг і вдягніть його, і дайте перстень на руку його і взуття на ноги; і приведіть відгодоване теля, і заколіть; будемо їсти і веселитися! Бо син мій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся». Цю останню фразу: «Бо син мій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся», – батько повторить ще раз – тоді коли старший син не схоче радіти та веселитися з приводу повернення молодшого брата, тим самим підкреслюючи суть повернення – був мертвий через гріх та ожив, повернувшись до життя гідного сина; пропав, відійшовши від батька в далекий край і знайшовся, повернувшись до отчого дому.

Старший син

Почувши що молодший повернувся живий-здоровий та що з цього приводу батько справляє бенкет, старший брат «розгнівався і не схотів увійти». Великодушність та милосердя батька, в старшому сині пробудили ревність, жаль та розчарування, які вилилися в гірких докорах: «Ось я стільки років служу тобі і ніколи заповіді твоєї не переступав, але ти ніколи не дав мені й козляти, щоб мені повеселитися з друзями моїми. Коли ж цей син твій, що змарнував добро своє з блудницями, прийшов, ти заколов для нього відгодоване теля». Життя поруч з батьком не стало для нього нагодою, щоб стати подібним до нього… Так, фізично, на зовні, формально, – він ніколи не відійшов. Але чи був по справжньому близько?

Добра Новина

Серед нас дуже багато молодших і старших братів – одному Богові відомо, котрих більше. «Старші» брати, як «порядні люди» не завжди мають розуміння, терпеливість чи готові на великодушність стосовно «молодших». Цілком можливо, що кожен з нас у різні періоди життя, у тій чи іншій мірі, перебуває в ролі молодшого чи старшого брата. Але не зважаючи на всі труднощі та перипетії життя, важливо не забувати, що ми маємо спільного Батька, милосердя і любові котрого, вистачить для всіх. Дуже різні дороги життя братів, можуть перетнутися в оселі Батька. Саме обійми Отця – це місце зцілення для одних і других. Великодушність і милосердя Бога, Котрий терпеливо чекає, бачить з далека та завжди вибіжить на зустріч, щоб поцілувати, кинутись на шию і радіти нашим поверненням – і є Доброю Новиною для мене і для тебе, – не залежно від того, чи ми відійшли в далекий край чи просто формально перебуваємо поруч.

Автор: о. Юрій Щурко (з циклу: “Розважання над Словом Божим“)

Усе по темі: Неділя про блудного сина