Важливість добрих вчинків

У розважаннях Євангелій попередніх неділь ми пізнали, що основним завданням Великого Посту є наше духовне очищення, оздоровлення душі з гріхів молитвою і покаянням. Його плодом є зустріч з Христом, віднова зв’язку віри і любові, духовної єдності, щоб пізніше могти розпізнати і зустріти Його воскреслого, Який єднає нас зі щасливою вічністю. Все має бути направлене на обнову духу – зв’язку з Богом через ближніх. Поміччю у цьому є діла віри і любові, які безпосередньо ведуть нас до Христа, а в Ньому до життя вічного.

Страшний Суд, Леандро Бассано

Основною думкою Євангелія цієї неділі є добрі вчинки у житті християнина, а не Божі кари. Всю увагу Ісус зосереджує на добрих вчинках. Майже у кожному реченні Своєї науки Христос говорить про добрі вчинки людини, чи їхній брак. Такими думками сьогоднішнього Євангелія Свята Церква хоче не застрашити і налякати нас, а застерегти і попередити, щоб ми не грішили, не були недбалі і байдужі до Божих заповідей, до добрих вчинків, та ще більше, як колись, працювали над поправою свого життя і через добрі діла збирали собі заслуги в небі. Бо брак добрих вчинків у житті принесе людині терпіння у вічності і позбавить цим щастя з Богом. Добрі вчинки свідчать про рівень і силу моїх стосунків з Богом, про певність спасіння, готовність перейти до життя вічного.

Апостол Яків у своєму Посланні до перших християн багато уваги приділяє вірі у духовному житті, поєднаній з добрими вчинками. Він пише так: „Бо як тіло без духу мертве, так і віра без діл мертва” (Як. 2:26). Коли віра християнина не провадить його до Бога, до з’єднання з Ним, то немає жодної користі. Злі духи також вірять в існування Бога, але не люблять Його.

Говорячи про добрі вчинки, Ісус перераховує основні людські потреби: їжа, напій, одяг, житло, подорож, хвороба, як нагоду проявити любов – отримати і дарувати любов ближнім і цим здобути собі ласку спасіння. Апостол Яків виразно пояснює, що самим словом не задовольниш потреби людини, для цього потрібні конкретні вчинки. Словом ми не нагодуємо голодного, не одягнемо бідного. „Яка користь, браття мої, коли хто говорить, що він має віру, а діл не має? Чи може ця віра спасти його? Якщо брат або сестра нагі і не мають денного прожитку, а хто-небудь з вас скаже їм: “Йдіть із миром, грійтесь і їжте,” – але не дасть їм потрібного для тіла, яка користь?” (Як. 2:14-16).

Ми хочемо у житті конкретних проявів добра, любові, а не лише добрих слів чи обіцянок: роботи, відповідної зарплати, житла, якісних ліків і т.д. Очікуємо добра для себе від ближніх, а інші також у відповідь очікують добра від мене. А яке добро я несу іншим людям своїми вчинками? Добро не виникає само з себе, а випливає з нашої душі і проявляється у конкретних вчинках, а його коріння є у нашій душі: це любов, милосердя, прощення, правда, справедливість, співчуття і інше.

Ментальність – погляд на життя сучасних людей називають ерою споживання. Люди хочуть отримувати, нагромаджувати, споживати різні речі, але самі не хочуть творити, дарувати добро іншим. Таким чином ми наповнюємо світ духом самолюбства, власної користі, вигоди, власного „я”, а не спільного добра. А хто ж тоді має творити те добро, дарувати його у житті, родині, суспільстві, якщо всі будуть тільки отримувати?

Проблемою сучасного суспільства є те, що нашими приятелями часто є речі, а не особа Бога і ближнього. Наша любов проявляється у речах, ми даруємо іншим речі, красивий вигляд, але не даруємо самих себе, бо любов до ближніх не випливає з серця. А її немає там, бо там немає Бога, джерела любові, бо лише Він може наповнити нас нею.

Наукою про Страшний суд Ісус Христос закликає нас відповідально ставитися до власного добра – сумлінного виконання всіх своїх обов’язків, зокрема освячення і спасіння душі, тим самим дбати також про добро ближніх. Тоді ми зможемо впевнено застосувати до себе слова Христа: „Прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу” (Мф. 25:34). Амінь.

Автор: о. Михайло Чижович

Усе по темі: Неділя про Страшний суд