Діла любові

Страшний суд, Пітер Пауль Рубенс

Перші почуття, які виникають у нас від слів Євангелія м’ясопусної неділі, це кара і страх. Однак метою цієї науки Ісуса про Страшний суд не є викликати страх від кари за гріхи. Звичайно, Божа любов є справедлива, але ця справедливість не є проявом жодного насилля над людиною, бо любов не знає насилля. І про це свідчать знані нам слова апостола Івана: „Бог є любов… У любові немає страху, але довершена любов проганяє страх, бо страх має муку. Той, хто боїться, не довершений у любові” (1Ін. 4:16,18).

Церква подає нам цю науку Ісуса Христа у м’ясопусну неділю, щоб наш піст не зводився лише до добрих думок, бажань, слів і постанов, а виражався у конкретних вчинках. Бо як кажуть у народі: „Словами голодного не нагодуєш”. Метою посту є очищення душі, відновити духовний стан, зміцнити зв’язок людини з Богом. А до цього потрібні конкретні вчинки. Саме вони виявляють віру людини, її любов до Бога і ближніх, зміцнюють їх, зміцнюють зв’язок з Богом. „По плодах їхніх пізнаєте їх” (Мф. 7:16) – навчав Ісус Христос. А апостол Яків ширше пояснює ці слова: „Але скаже хто-небудь: “Ти маєш віру, а я маю діла; покажи мені віру твою без діл твоїх, а я покажу тобі віру мою в ділах моїх”Чи бачите, що людина виправдовується ділами, а не тільки вірою?Бо як тіло без духу мертве, так і віра без діл мертва” (Як. 2:18,24,26).

Чому так важливими є вчинки любові у духовному житті християнина, а не лише бажання і постанови? Бо саме завдяки вчинкам (молитва, Cвяті Тайни, милостиня), душа отримує Божі дари, Божу поміч, ласку освячення і спасіння. Бо все земне, що людина здобуде за свого життя, залишиться на землі, тільки її діла любові і милосердя підуть з нею до неба, будуть оборонцями її душі на Божому суді. Цю правду потверджує апостол Іван у своїй книзі Об’явлень: „І почув я голос з неба, який говорив мені: напиши: віднині блаженні мертві, які вмирають у Господі; так, говорить Дух, вони заспокояться від трудів своїх, і діла їхні йдуть услід за ними” (Одкр. 14:13).

За час існування Церкви виникло багато легенд про правди вічні. Існує стародавня розповідь про те, як перед брамами раю стоїть черга і кожен задає собі запитання: „А чи я буду прийнятий до раю!?”

Першим до Ісуса Христа підходить побожний чоловік: „Я кожного дня читав Біблію, – звітує він перед Спасителем. „Дуже добре, – каже Христос, – але мусиш пояснити, для чого ти читав Біблію”. Коли претендент на небо затримувався з відповіддю, то Христос попросив його зачекати і пропустити наступного.

Другою з черги була побожна жінка, котра сказала: „Господи, я щоденно відмовляла молитви, я жодного разу не пропускала щоденних молитов”. „Дуже добре, – відповів їй Христос, – але мусимо визначити чесноту намірів”. Поки жінка шукала пояснення, покликали іншу особу.

Наступним знову приступив чоловік і промовив: „Я на землі не дуже був побожний, проте двері мого дому завжди були відчинені для бездомних і ніколи не відмовив у харчах голодним. Більше про себе нічого не можу сказати, та Ти, Господи, і так все знаєш. Ти знаєш мене в повноті. „Дуже добре, – відповів Христос, – в твоєму випадку нема потреби у жодних поясненнях. Іди просто до неба”.

Коли ми станемо перед Богом, нас не будуть питати про добрі думки, наміри, бажання чи постанови, а лише про те, що доброго ми зробили для освячення своєї душі, для добра сім’ї, родини, ближніх, держави в дусі любові і милосердя.

В одній із Своїх наук Христос сказав: „Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний: бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений” (Мф. 12:36,37). „За путями твоїми і за ділами твоїми будуть судити тебе, – говорить Господь Бог” (Єзк. 24:14). Якщо таке велике значення і відповідальність Христос надає словам людини, то скільки більше значення мають для освячення і спасіння душі наші вчинки.

Чим частіше ми згадуємо про Бога у житті, тим певнішою є наша дорога до вічності, і чим більше діл любові і милосердя робимо на дорозі до Бога, тим більшою буде радість нашої душі у вічності. Тож стараймося зробити якнайбільше діл милосердя, щоб щастя і радості наша душа у небі не мала меж. Амінь.

Автор: о. Михайло Чижович

Усе по темі: Неділя про Страшний суд