Здивування на Страшному суді

Страшний суд, Джон Мартін

Євангельське читання М’ясопусної неділі (Мф. 25:31-46) оповідає про Страшний Христовий суд наприкінці часів. І суд цей, як каже Євангеліє, буде остаточним, а присуд – вічним. І розділить Господь судом Своїм людей на дві групи: на овець і козлів, на тих, що праворуч, і тих, що ліворуч. І здивуються одні з несподіваного спасіння, а інші – з несподіваного засуду. Бо одні не знали, що вчинками своїми умилостивлюють Бога, а інші ж не знали, що Його відкидають своїми ділами. Бо перші чинили милосердя не задля себе (задля власного спасіння), а задля ближніх. Другі ж чинили жорстокосердя задля погибелі інших (а не задля власної).

І тут Христос-Суддя міняє порядок речей: добро, вчинене не для власної користі, стає спасінням на власну користь, а зло, вчинене не для власної погибелі, стає власним засудом і мукою. Ті, що праворуч, дивуються, що їхнє добро насправді було добродіянням для самого Господа, а ті, що ліворуч, дивуються тим, що зло їхнє насправді було злодіянням проти самого Бога.

Усі ми мабуть здивуємося на Страшному суді Христовому. Бо вважаючи себе за овець, щоб не стати нам часом по лівиці. А вважаючи інших за козлів, щоб не знітитися нам їхнім стоянням праворуч. А побачивши Христа, щоб не питати часом Його: «Господи, коли ж я не зробив Тобі того?»

Нехай Христос Господь, що прийде у славі судити живих і мертвих, дарує нам благодать впізнавати Його у тисячах голодних, спраглих, ув’язнених, недужих, нагих. Нехай дарує нам благодать несподіваного спасіння. Нехай дарує ласку стати по десниці Його з усіма святими.

Автор: Марія Ярема

Усе по темі: Неділя про Страшний суд