Неділя Фомина

Невір’я апостола Фоми, Рембрандт ван Рей

«Блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін. 20:29). І нехай блаженним буде кожен із нас. Це блаженство – останнє в Євангелії, і воно перегукується з першим: «Блаженна ж Та, Яка увірувала, бо збудеться сказане Їй від Господа» (Лк. 1:45). Діва Марія повірила в Слово Отця, і через її віру Святий Дух дав тіло відвічному Слову. Вона носила Його в своєму лоні і народила на світ, але саме через віру вона вчилася кожного дня, аж до Його смерті на хресті, пізнавати і любити Його як Сина Божого. Діва Марія щаслива, як ніхто інший, адже вона завжди жила у вірі (див. Лк. 8:19-21; 11:27-28).

Богородиця ніколи не просила знаку для того, щоб вірити. Вона покірно покладалася на вірність свого Господа. Для нас, людей маловірних, дані знаки, щоб допомогти нам вірувати, що Ісус – це Христос, Син Божий, аби, віруючи, ми мали життя в Його ім’я. І це важливо: якщо ми не віруємо в любов нашого Отця, яку Він засвідчив в Ісусі, не можемо жити. Ми існуємо тому, що люблені Ним. І тоді життя – це безперервна перемога над смертю, це воскресіння. Наша віра – у Богу, Який воскресив Ісуса з мертвих.

Дещо недовірлива наполегливість Фоми дає нам світло розуміння. Як ми можемо впізнавати Ісуса сьогодні? Після Свого воскресіння Він присутній серед людей значно більшою мірою, ніж у Своєму земному житті, адже для Нього вже нема жодних фізичних обмежень. Але ми все ще перебуваємо у смертному матеріальному світі. Найбільшого знаку Його присутності Фома торкнувся рукою: він торкнувся Його ран, Його пробитого боку, від яких нам дається Святий Дух, життєдайна любов. А сьогодні ранами на Тілі Ісуса є рани всіх людей, наші рани, рани всіх тих, які страждають у своєму серці, у своєму тілі, у своїй гідності.

Ці рани всього людства ми можемо бачити безпосередньо чи через засоби масової інформації, відчувати перед ними зворушення чи безнадію, але у воскреслому Христі отримуємо інший погляд: погляд віри, котрий сягає поза видимі речі, аж до глибинної сутності людей і впізнаючи в них таким чином Господа, образом Якого вони є, Який любить їх. Перші християни казали: «Якщо ти побачив свого брата, ти побачив Бога» (пор. Мф. 25:35-40). І ми віримо в це, і знаємо, що лише, наповнюючись Його світлом, ми зможемо любити і служити тим найменшим, яких воскреслий Христос прийшов спасати насамперед.

Автор: Жан Корбон

Усе по темі: Неділя про Фому