Вірую в Єдиного Бога Отця, Сина і Духа Святого

Перший Вселенський собор

Дорогі браття і сестри, у неділю по Вознесінні ми згадуємо перший Вселенський собор, що відбувся у м. Нікея у 325 році. Цей собор ми пам’ятаємо на кожній літургії, адже, коли молимось молитву «Символ Віри», молимось тим текстом, який склали, а радше почали складати, святі соборові отці у Нікеї.

Цей святий текст визнаний усіма християнськими церквами як основа християнської віри. Ясні і чіткі твердження, що називаються по-церковному «догми», допомагають віруючому християнинові мати в одній молитві чіткі постулати своєї віри. Саме тому достойно є, щоб кожен християнин знав напам’ять цей молитовний гімн. І не тільки знав, але й розумів, що це правда нашої віри.

Як для математики табличка множення, так для нашого духовного життя – молитва «Вірую»

Нажаль, ще подекуди зустрічаються ті, хто не знає молитви «Вірую» і є ті, хто, навіть, якщо її знає напам’ять, але ще не познайомився, не пізнав її, і тому для них вона є лише набір слів.

Проповідувати Христове Євангеліє – це святе доручення нашого Спасителя і виконувати його потрібно достойно нашого пережиття Його присутності в нашому житті і також ясності нашої віри.

Символ нашої віри «Вірую» тому і називається символом, бо символізує те, що має бути виявом віри в нашому щоденному житті.

Сам символ віри поділяється на 2 частини

1) Вияв нашої віри в Єдиного Бога:

  1. Отця, Вседержителя, Творця не­ба і землі, всього видимого і невидимого.
  2. в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого …
  3. в Духа Святого…

2) Вияв нашої віри в Правди, догми

Вірую в Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву. Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів. Чекаю воскресіння мертвих. І життя будучого віку.

Догматичний гімн став нашою молитвою

З волі святих отців – символ віри почали читати на Богослужіннях і так він перейшов у молитву. Слово «Вірую» є першим словом і воно дає цей молитовний характер на цілий текст. Хто увірує, той спасеться …

Вірую – це свідчення нашої християнської віри. Це істина, яка зійшла з неба і тепер є даром нашого спасіння. Вірую – це є коротке узагальнення цілої історії між Богом і людиною.

Таким чином кожного разу, коли ми молимось цим символом віри – ми відновлюємо суть нашої віри.

Коли читаємо його і пригадуємо його собі, то творимо Богомисліє, катехизм, пізнання Христової науки.

Коли говоримо, щоб інші чули, то творимо свідчення християнської віри – стаємо місіонарами.

Символ віри – початок нашого християнського життя в часі Св. Хрещення і має бути кінцем нашого перебування на цій землі в часі нашого відходу, щоб ми разом із апостолом Павлом сказали: «Час мого відходу настав. Подвигом добрим я змагався, свій біг закінчив, віру зберіг; а тепер готується мені вінець правди, який дасть мені Господь, праведний Суддя, в той день; і не тільки мені, але і всім, що полюбили явлення Його». (2Тим. 4:6-8).

Автор: о. Віталій Тарасенко

Усе по темі: Неділя св. отців І Вселенського Собору