Влада Ісуса над демонами

Ісус виганяє бісів, Юліус фон Каролсфельд

Читачі Матфея, цілком могли чути про «оздоровлююче» язичницьке святилище в Гадарі, котре, однак, аж ніяк не покращило стан опанованих демонами людей.

Гроби вважалися нечистими та притулками для демонів, а різні магічні вірування, відтак, приписували їм надзвичайну силу – звідси походить й головний інтерес розповіді та акценти на унікальній діяльності Ісуса.

Марко та Лука називає цю місцевість Гадаринською (Мк. 5:1-20; Лк. 8:26-39), а Матфей – Гергесинською. Виглядає, однак, що автори Євангелій просто ідентифікують регіон: Гадара та Гергеса були частиною т. зв. Декаполісу (союз 10-ти грецьких міст за Йорданом), – території переважно заселеної язичниками, включаючи багато єврейського населення.

Присутність свиней ще чіткіше підкреслює язичницький характер регіону, оскільки євреї свиней не тримали. Відтак, через ці географічні вказівки, Матфей наголошує на місії Ісуса до язичників, котра вповні розвинеться після Його воскресіння (пор. Мф. 28:19,20).

Євангельська розповідь про зцілення двох біснуватих, артикулює принципи, котрі є важливими, як для місійної спільноти Матфея, так і для нас сьогодні.

  1. Перше, навіть демони є достатньо сприйнятливими, щоб визнати Хто є їхнім Суддею та Господом (8:28-30). З цього випливає, що учні та апостоли, які отримали численні свідчення діяльності Ісуса, мали б виявляти послух Ісусові (довіряти Йому своє життя, слідувати за Ним) не зі страху (як демони), але добровільно, у відповідь на Його невимовну любов. (8:18-22; 9:9-13, 37,38). Вислів: «Що Тобі до нас, Ісусе, Сину Божий?» (8:29) відображає семітську ідіому, котра вказує на дистанцію між мовцем та адресатом (пор. Суд 11:2; 2 Сам. 19:22; 1 Цар. 17:18).
  2. Друге, Царство Небесне є «вже тут» так само як і «ще ні» (8:29). Оскільки Цар Майбутнього віку прибув у майже прихований спосіб, Його Царство займає Теперішній вік у спосіб прихований для більшості людей, але цілком очевидний для диявола та його демонів, котрі думали, що мучитимуть людей аж до Останнього дня; сили зла очікували вічне покарання аж у день Суду, однак мусіли визнати, що їх Суддя з’явився «випереджуючи розклад». Хоча спільнота Матфея очікувала на остаточну Божу інтервенцію (Парусію), вони вже тепер могли покладатися на силу Того, Хто переміг диявола і в цьому перехідному періоді, – «житті Теперішнього віку». Те саме стосується усіх християн сьогодні.
  3. Третє, Ісус цінує людей завжди більше, ніж будь-яку власність (8:30-32). Ця фраза може видаватися доволі дивною чи навіть банальною, однак поведінка жителів міста, які втратили свиней та окремих українських громадян сьогодні, – навіть у часі війни (!), – вказує на дуже гостру актуальність цього принципу.
  4. Четверте, кожен хто поділяє принципи Ісуса, повинен бути готовим до опозиції та труднощів саме за сповідування таких пріоритетів, оскільки більшість людей цінують власність/ майно значно більше, ніж вони цінують Божу звільняючу силу/ діяльність (8:33,34). Ігноруючи звільнення двох нещасних чоловіків та зосередившись на майні, мешканці Гадаринського краю побачили в Ісусі загрозу для своїх інтересів.

До болю знайомі історії щодня повторюються в нашій новітній історії… Вірність принципам, завжди має дуже високу ціну: невинні смерті, – зокрема багатьох захисників нашої вітчизни, – є одними з дуже болючих, але водночас показових прикладів правдивості цього твердження. Від новин, які ми чуємо кожного дня, є дуже боляче, а багатьом з нас, інколи, навіть опускаються руки. Однак Євангеліє – Добра Новина сьогоднішньої неділі, засвідчує, що саме Ісус має  усю владу, як на небі так і на землі (пор. Мф. 28:18), що тільки Він є Той Хто здолав сатану та його демонські сили (пор. Лк 10:17-20), а ми є тими, які покликані проголошувати Його перемогу й робити учнями усі народи (пор. Мф. 28:19,20), аж поки Він знову не прийде й витре кожну сльозу (Одкр. 21:4), щоб Бог був всім в усьому (1 Кор. 15:28). Саме таке очікування з впевненою надією Того, Хто обіцяв незабаром прийти, було молитвою ранньої Церкви, та повинно залишитися для нас сьогодні. «Ось, прийду скоро, відомщення Моє зі Мною, щоб воздати кожному за ділами його. Я є Альфа й Омега, початок і кінець, Перший і Останній … Хто свідчить це, говорить: так, гряду скоро! Амінь. Так, гряди, Господи Ісусе! Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усіма вами. Амінь» (Одкр. 22:12,13; 20,21).

Автор: о. Юрій Щурко (з циклу: “Розважання над Словом Божим“)

Усе по темі: 5 неділя після П’ятидесятниці