Найважливіші запитання…

Фарисеї питають Ісуса, Джеймс Тіссо

Читання з Євангелія цієї неділі (Мф. 22:34-46) складається з двох тематичних уривків, які містять слова Ісуса сказані Ним до фарисеїв в останній тиждень перед розп’яттям.

В першому уривку, який включає вірші з 34 по 40, Матфей розповідає як після відходу саддукеїв, фарисеї збираються довкола Ісуса й один законовчитель з їхнього числа пробує спіймати Ісуса на слові, задаючи Йому наступне питання: «Учителю, яка заповідь найбільша в законі?» (Мф. 22:36). У відповідь Ісус цитує два уривки з Тори: «Люби Господа, Бога твого, усім серцем твоїм, і всією душею твоєю і всіма силами твоїми» (Втор. 6:5) та «Люби ближнього твого, як самого себе» (Лев. 19:18). Перша цитата в книзі Второзаконня стоїть відразу після т. зв. молитви Шема, з якої по сьогодні кожний єврей починає свій день: «Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш, Господь єдиний є» (Втор. 6:4). Шема, Заповідь любові Бога (яка у Второзаконні повторюється ще два рази: 10:12; 30:6) та інші заповіді представлені у Второзаконні, служать для підведення підсумків Закону Мойсеєвого та являють документ відновлення Союзу з Богом у землі Моав, перед тим як Ізраїль увійде в Обіцяну землю. Друга цитата з книги Левит 19 є частиною т. зв. «Кодексу святості»: Бог через Мойсея закликає Ізраїль бути святим, оскільки Господь Бог є Святий. Звідси найважливіша ознака святості – любити ближнього.

Грецький текст підкреслює глибоке значення кожного слова в обох заповідях:

Mф. 22:37 = Втор. 6:5:

Наш Господь Ісус Христос, Джеймс Тіссо

Полюби (αγαπησεις – agapisis: слово стоїть у майбутньому часі активного стану другої особи однини, і тим самим вказує на завдання для цілого життя, яке потрібно палко сповняти кожною конкретною особою. Любов, яка тут мається на увазі це є жертовна любов, яка дарує себе. Це саме слово вказує, яку любов Бог має до людини – Ін. 3:16).

Господа Бога (κυριον τον θεον – Kirion ton Teon: слово Κυριος – вказує на грецький переклад імені Бога, яким Він об’явився Мойсеєві (Вих. 3) перед Виходом з Єгипту і таким чином вказує на Бога Спасителя, Який потужно діє в історії світу та кожної людини щоб зробити її щасливою).

твого (σου – suv: того якого знаєш особисто, якого впізнаєш і з яким маєш стосунки),

всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю (перелік різних сторін особи підкреслює, що мова йде про всю повноту людини; за словами одного коментатора – любити кожною частинкою свого буття; у Второзаконні сказано «всіма силами», а Матфей каже «думками», що в принципі не міняє загальної суті; найважливіше, що тут іде мова про вчинки, а не емоції.).

Mф. 22:39 = Лев. 19:18:

Люби (αγαπησεις – agapisis: значення те саме, що й випадку любові до Бога. Тому «Немає більше від тієї любови, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін. 15:13)).

ближнього (τον πλησιον – plision: буквально означає того хто є поруч, також сусіда. Отже любити не тих, кого поруч немає – таких любити легше, а всіх кого зустрічаю. В притчі про Милосердного самарянина Ісус дуже чітко це підкреслює (Лк. 10:25-37)).

твого (σου – suv: іншу людину, з якою разом представляємо людський рід та носимо в собі образ і подобу Божу; яку Бог так само трактує як і мене; людину, яка не знає ближнього і подібного до себе в жодному створінні на землі окрім іншої людини…).

як самого себе (‘ως σεαυτον – hos seavton: вказує на міру, яка властива кожній нормальній людині та виключає будь які патології. В посланні до Филип’ян Павло наводить ще більш заохочувальний приклад (2:4)).

В другому тематичному уривку (22:41 – 46) вже сам Ісус задає запитання фарисеям: «Що ви думаєте про Христа, чий Він Син?», і отримує тільки частину правильної відповіді: «Кажуть Йому: Давидів» (22:42). Тоді Ісус цитуючи 109 (110)-й месіанський псалом ставить їх перед дилемою: у цьому псалмі Давид говорить про двох осіб, яких трактує вище ніж самого себе та називає обох однаковим словом Господь – Κυριος – Kyrios («Сказав Господь Господу моєму: “Сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх”» (Пс 110:1)). Таким чином питання наступного характеру: «Як Месія може бути тільки нащадком великого царя Ізраїлю? Жоден цар Ізраїлю ніколи не був настільки близьким до Бога, щоб його можна було зобразити, навіть метафорично, як того хто сидить праворуч Бога». Ізраїль, який палко чекав прихід Месії, не міг собі уявити, що Бог у ролі Свого Помазаника пошле власного Єдинородного Сина. І цей Син не буде воювати тільки з наслідками гріха, при тому ж його інструментами, – жорстокістю та насильством, – ні. Він прийшов воювати не проти Риму та інших імперій, але проти диявола, гріха і самої смерті. Саме це означає «покласти ворогів під ноги» (див. Мф. 22:44) та скасувати «всяке начальство, i всяку владу i силу», знищити останнього ворога – смерть… «щоб Бог був у всьому все» (1Кор. 15:24-28).

Бог в Якого ми віримо «може створити незрівнянно більше за те, чого ми просимо або про що помишляємо» (Еф. 3:20). Він може і хоче навчити нас любові, про яку йде мова в першій частині сьогоднішньої Євангелії та зробити нас вільними та щасливими людьми. Для цього не потрібно багато – тільки відповісти собі на кілька запитань: «Ким насправді для мене є ІСУС? Чи я готовий (-а) піти далі у своїх уявленнях про Бога ніж сучасники Ісуса, про яких іде мова в сьогоднішній Євангелії?

Чи я читаю Євангеліє як звичайну книжку, чи, як Живе Боже Слово звернене до мене сьогодні?

Чи я готовий (-а) відкритися на запрошення Бога у Євангелії цілим своїм серцем та підкорити Йому все своє життя, чи тільки сприймаю якісь окремі його частини, які хочу якось допасувати до свого життя?»

Автор: о. Юрій Щурко (з циклу: “Розважання над Словом Божим“)

Усе по темі: 15 неділя після П’ятидесятниці