Про влаштування храму

Храм (церква) – особлива будівля, що присвячена Богу, – дім Божий, в якому проводяться богослужіння. У храмі перебуває особлива благодать, або ласка Божа, яка подається нам через тих, хто відправляє богослужіння – священнослужи­телів (єпископів, священиків і дияконів).

Храм Божий за своїм зовнішнім виглядом відрізняється від інших будівель. Здебільшого храм у своїй основі будується у вигляді хреста, бо Хрестом Спаситель визволив нас від влади диявола. Нерідко храм будується у вигляді корабля; це означає, що Церква, подібно до корабля, за образом Ноєвого ковчега, веде нас по морю життя до тихої пристані в Царстві Небесному. Іноді храм зводиться у вигляді кола, нагадуючи цим нам вічність Церкви Христової. Основа храму може мати вигляду вось­микутника, немов зірки, означаючи, що Церква, подібно до доро­говказної зірки, сяє в цьому світі.

Будівля храму зазвичай завершується вгорі куполом, що зображує собою небо. А купол закінчується вгорі главою, на якій ставиться хрест, на славу глави ЦерквиІсуса Христа. Часто на храмі зводять не одну, а кілька глав, тоді: дві глави означають дві природи (Божественну і людську) в Ісусі Христі; три глави – три Лиця Святої Трійці; п’ять глав – Ісуса Христа і чотирьох євангелістів, сім глав – сім таїнств і сім Вселенських Соборів; дев’ять глав – дев’ять чинів ангельських, тринадцять глав – Ісуса Христа і дванадцять апостолів, а іноді зводять і більшу кількість глав.

Над входом до храму, а іноді поряд з храмом, будується дзвіниця, тобто вежа, на якій висять дзвони. Церковний дзвін використовується для того, щоб скликати віруючих на молитву, на богослужіння, а також, щоб сповіщати про найважливіші моменти служби, що звершуються в храмі.

Удари в один дзвін називаються “благовістом” (блага, радісна звістка про богослужіння). Удари в усі дзвони означають християнську радість з приводу урочистого свята і називаються “дзвонінням”. Удари в дзвони з приводу сумної події називаються “перебір” (“передзвін”). Звуки дзвонів нагадують нам про вищий, небесний світ.

При вході в храм ззовні влаштовується піднесений майданчик, званий папертю.

Усередині православний храм ділиться на три частини:

  1. притвор,
  2. власне храм, чи середня частина храму, і
  3. вівтар.

Вівтар символізує Царство Небесне. У середній частині стоять усі вірні. У притворі в перші століття християнства стояли оголошені, тобто ті люди, які тільки готувалися до прийняття таїнства Хрещення. Нині в притвор іноді посилають стояти тих, хто тяжко згрішив для виправлення. Також у притворі можна купити свічки, подати записки для поминання, замовити молебень і панахиду і т. д.

Православні храми будуються вівтарем на схід – у бік, де сходить сонце. Господа Ісуса Христа, від Якого засяяло нам незриме Божественне світло, ми називаємо “Сонцем Правди”, Яке прийшло “з висоти Сходу”.

Кожен храм присвячується Богу, носячи ім’я в пам’ять тієї чи іншої священної події, або угодника Божого. Якщо в храмі влаштовують кілька вівтарів, кожен з них освячується в пам’ять особливої події чи святого. Тоді всі вівтарі, крім головного, називаються приділами (тобто прибудованими, додатковими).

Найголовніша частина храму – вівтар. Само слово “вівтар” означає “піднесений жертовник”. Він і влаштовується зазвичай на підвищенні, щоб усім було чути і видно, що відбувається у вівтарі.

У вівтарі священнослужителями відправляється богослужіння і знаходиться найсвятіше місце в усьому храмі – святий престол, на якому звершується Таїнство Святого Причастя, яке полягає в тому, що в ньому благодаттю Божою хліб та вино освячуються – робляться істинним тілом та істинною кров’ю Христовою, залишаючись на вигляд хлібом та вином, і ми під виглядом хліба та вина приймаємо істинне тіло й істинну кров Спасителя, щоб увійти в Царство Небесне і мати життя вічне.

Вівтар

Престол (на фото на передньому плані) являє собою особливим чином освячений чотирикутний стіл, який знаходиться посередині вівтаря. На престолі таємно, невидимо присутній Сам Господь, як Цар і Владика Церкви. Торкатися престолу і цілувати його можуть лише священнослужителі.

Місце за престолом біля найсхіднішої стіни вівтаря називається горним (піднесеним) місцем, воно зазвичай робиться піднесеним.

Наліво від престолу, у північній частині вівтаря, стоїть інший невеликий стіл. Це жертовник, на якому готуються дари для таїнства Причастя.

Жертовник (ліворуч) і престол (праворуч)

Вівтар відокремлюється від середньої частини храму особливою перегородкою, яка обставлена іконами і називається іконостасом.

В іконостасі є троє дверей, чи троє врат. Найбільші врата розміщуються в самій середині іконостасу і називаються царськими вратами, бо через них Сам Господь Ісус Христос, Цар Слави, невидимо проходить у чаші зі Святими Дарами.

Через царські врата нікому не дозволяється проходити, крім священнослужителів. За царськими вратами, з боку вівтаря, висить завіса, яка, зважаючи на хід богослужіння, відкривається чи закривається. Царські врата прикрашаються зображеними на них іконами: Благовіщення Пресвятої Богородиці і чотирьох євангелістів, тобто апостолів, які написали Євангелія: Матфея, Марка, Луки та Іоана. Над царськими вратами, як правило, розміщується ікона Тайної вечері.

Праворуч від царських врат завжди розміщується ікона Спасителя, а ліворуч від царських врат – ікона Божої Матері.

Праворуч від ікони Спасителя знаходяться південні двері, а ліворуч від ікони Божої Матері – північні двері. На цих бокових дверях найчастіше зображаються архангели Михаїл і Гавриїл. Бокові двері називаються ще дияконськими вратами, бо через них найчастіше проходять диякони.

Далі, за боковими дверима іконостасу, розміщуються ікони особливо шанованих святих. Першою іконою праворуч від ікони Спасителя (не рахуючи південних дверей) повинна бути завжди храмова ікона, тобто зображення того свята чи того святого, на честь якого освячений храм.

На самому верху іконостаса встановлюється хрест із зображенням на ньому розіп’ятого Господа нашого Ісуса Христа.

Якщо іконостаси встановлюються в кілька ярусів, тобто рядів, тоді зазвичай у другому ярусі розміщуються ікони дванадесятих свят, у третьому ікони апостолів, у четвертому – ікони пророків, на самому ж верху завжди розміщується хрест.

Крім іконостасу, ікони розміщуються на стінах храму, у великих кіотах, тобто в особливих великих рамах, а також розташовуються на аналоях, тобто на особливих високих вузьких столиках з похилою поверхнею.

Аналой

Підвищення перед іконостасом називається солея, середина якої – напівкруглий виступ перед царськими вратами – іменується амвоном, тобто сходженням

На амвоні диякон виголошує єктенії та читає Євангеліє, звідси проповідує священик. На амвоні ж дається віруючим і Святе Причастя.

На краях солеї, біля стін храму, влаштовуються криласи для читців і співців.

Біля криласів стоять хоругви, тобто ікони на тканині чи металі, прикріплені до довгих древків, у вигляді знамен. Їх носять під час хресних ходів як церковні знамена.

Посередині храму, вгорі на стелі, висить панікадило, тобто великий підсвічник з багатьма свічками, нині електричними, що запалюються в урочисті моменти богослужіння.

Панікадило

У храмі є ще канонник (канун) – низенький столик, на якому стоїть зображення розп’яття і встановлена підставка для свічок. Перед канонником звершуються панахиди, тобто заупокійні богослужіння.

Канонник

Перед іконами та аналоями стоять підсвічники, на які вірні ставлять свічки.