Зустріч з Христом

Текст:

Зустріч з Христом у кожного відбувається по-особливому, немає єдиного лекала, за яким відбувається вона. Проте в усіх зустрічах є одна спільна риса – вони переважно відбуваються завдяки Слову Божому, рятівній Божій науці.

Свого часу це не оминуло і апостола Петра, який до зустрічі зі Спасителем був простим галілейським рибалкою на ім’я Симон, а Петром (з грецької – «Каменем») він стане вже після зустрічі з Христом. Як же відбулася ця зустріч?

Одного разу Христос проповідував «біля озера Генісаретського». Неподалік же стояли «два човни. А рибалки, відійшовши від них, полоскали невода». Через тисняву натовпу, що прагнув «почути Слово Боже», Ісус «увійшов до одного з човнів, що був Симонів, і просив, щоб він трохи відплив від землі». І навчав Ісус народ із човна. По завершенню проповіді, у нагороду за надану послугу, Спаситель «промовив до Симона: Попливи на глибінь, і закиньте на полов свій невід».

Проте Симон, як досвідчений рибалка, почав заперечувати: «Наставнику, цілу ніч ми працювали, і не вловили нічого, та за словом Твоїм укину невода». Симонів послух було винагороджено: «А зробивши оце, вони безліч риби набрали і їхній невід почав прориватись». Улов риби був настільки величезним, що довелося кликати на допомогу рибалок з другого човна, проте навіть два човна ледь могли вмістити всю рибу! Як відреагував на це диво Симон-Петро?

Коли він це «побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: Господи, вийди від мене, бо я грішна людина!» – Його разом з усіма рибалками «обгорнув жах». Що ж їх так налякало?

Вони відчули, побачили на власні очі присутність Божу, адже де є диво, там завжди присутній Бог. А в Божій присутності людина відчуває усю свою гріховність і зіпсованість, і тому не може перебувати біля Нього. Проте Спаситель заспокоїв рибалок, сказавши Симонові: «Не лякайсь, від цього часу ти будеш ловити людей!», тобто Господь доручає цим рибалкам, майбутнім апостолам, роботу з навернення грішного людства.

«І вони повитягали на землю човни, покинули все, та й пішли вслід за Ним» (Лк. 5:1-11). Коли кличе Господь, не можна зволікати, навіть якщо доведеться залишити позаду всі колишні життєві досягнення. Адже з Господом ти отримаєш незрівнянно більше: «Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства, і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне» (Лк. 18:29,30).

Братство “Vita”

Усе по темі: 18 неділя після П’ятидесятниці