Воскресіння сина вдови

Текст:

«І насадив Господь Бог рай ув Едені на сході, і там осадив людину, що її Він створив. І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!» (Бут. 2:8,16,17)

Проте наші прабатьки ослухалися Божого наказу та з’їли заборонений плід, через що страждання і смерть прийшли у видимий світ. Проте такий стан речей не задовольняв Бога, і тому Він послав у світ Сина Свого, Господа Ісуса Христа, «щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16), що матимете вигляд воскресіння з мертвих під час Другого пришестя Спасителя.

Але ще за часів земного життя Христа, тобто під час Його першого пришестя, Він воскресив кількох людей, тим самим засвідчуючи: що там, де Бог – немає місцю смерті! Про один з таких випадків воскресіння з мертвих розповідає євангеліст Лука.

Одного дня Ісус разом з учнями в присутності багато народу «відправивсь у місто, що зветься Наїн», де біля міських брам вони стали свідками, як «виносили вмерлого, одинака в своєї матері, що вдовою була. І з нею був натовп великий із міста» (Лк. 7:11,12).

Якою ж була реакція Спасителя? – «Як Господь же побачив її, то змилосердивсь над нею, і до неї промовив: Не плач! І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: Юначе, кажу тобі: встань! І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері» (Лк. 7:13-15).

Як на це відреагували оточуючі? – «А всіх острах пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: Великий Пророк з’явився між нами, і зглянувся Бог над народом Своїм!» (Лк. 7:16). Люди відреагували належним чином і приписали заслужену славу Богові.

Цим актом воскресіння Христос зайвий раз показав Боже ставлення до смерті – Він не створював її, смерть є лише наслідком гріхопадіння людей: «Бо заплата за гріх – смерть, а дар Божий вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!» (Рим. 6:23)

Братство “Vita”

Усе по темі: 20 неділя після П’ятидесятниці