Про багача і Лазаря

Текст:

У Біблії не так багато говориться про посмертну долю людей, тому її нечисленні уривки, що присвячені цій тематиці, привертають чималу увагу. Одним з таких уривків є епізод Христової притчі про багача і Лазаря.

Розпочинається цей уривок смертю обох персонажів: «Та ось сталось, що вбогий умер, і на Авраамове лоно (місце втіхи старозавітних праведників) віднесли його Анголи. Умер же й багатий, і його поховали» (Лк. 16:22).

Що ж сталося з багачем? Він, на відміну від Лазаря, потрапив до пекла: «І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його. І він закричав: Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум’ї цім!…» (в. 23,24)

Зверніть увагу, згоди Лазаря багач навіть не питає. Проте праотець Авраам відмовляє йому в цьому проханні: «Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся».

Проте це ще не все: «А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас» (в. 25,26).

Але це зовсім не зупиняє багача: «Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого, бо п’ятьох братів маю, хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання!» (в. 27,28). І знову ж таки, колишнього багача зовсім не цікавить думка Лазаря!

Притча закінчується наступним діалогом:

Авраам: «Вони мають Мойсея й Пророків, нехай слухають їх!». Багач: «Ні ж бо, отче Аврааме, але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються». Авраам: «Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, не йнятимуть віри!» (в. 29-31), тобто, якщо люди не слухаються Слова Божого, вони ніколи не послухають людину. Особливо бідняка, якого не помічали за життя, і навряд чи хтось зауважив, що він помер. Проте ці висновки мало цікавили багача, який попри все намагався досягнути свого. Забуваючи, що він вже не багач, у нього навіть не було імені, на відміну від колишнього убогого, якого Господь знає по імені.

«І ось, є останні, що стануть за перших, і є перші, що стануть останніми!» (Лк. 13:30). Саме цими Христовими словами можна підсумувати цю повчальну притчу.

Братство “Vita

Усе по темі: 22 неділя після П’ятидесятниці