Проповідь на Свято Торжества Православ’я

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

Перша неділя Великого посту іменується «неділею Торжества Православ’я», торжества віри Христової. І не випадково цього дня ми читаємо слова євангеліста про те, як сумнівався один з майбутніх учнів у Господі, а другий сказав йому: «Піди і подивись». Той прийшов і побачив Спасителя. Як він це пережив, євангеліст не говорить, але він відразу все зрозумів, побачив на власні очі, а головне, відчув серцем, що перед ним Сама жива Істина.

Ці слова «Піди і подивись» стосуються і Церкви Христової, до явлення Христа на землі. Багато хто каже: «Де ж ваша правда, у чому ваша правда?» – оскільки вважають, що вона вже застаріла, відмерла, не потрібна, – а ми відповідаємо людям: «Підіть і подивіться». Але не на нас, грішників, бо ми погані свідки Божі, а підіть і подивіться на Господа нашого, на Його красу і любов до людей, на Його жертовну любов, на Його Хрест і страждання, на Його вчення, на Його Дух, Який з нами. Піди і подивись на святість Євангелія, на неперевершену Його силу, яка перемагала все, – скільки б ні гнали її, скільки б ні знищували її – сотні років вона завжди виходила з гробу, як Сам Христос вийшов з гробу, перемігши смерть. Тому і каже Церква: «Не дивись, людина, на гріхи наші, а подивись на нашого Господа, подивись на великих святих від древніх днів».

Сьогодні в апостольському читанні перераховувалися праведники з часів Старого Завіту, а це ціла хмара свідків. Ці люди терпіли гоніння, наклеп, вигнання, муки і смерть, але вони вибрали саме такий шлях, бо віддали себе Господу. У цьому виборі і було торжество Православ’я, бо воно передусім в істинній вірі.

Як каже апостол: «Мойсей вважав за краще залишити палац, багатство, мудрість, щоб встати поряд з рабами, щоб вести їх за велінням Божим. І царі, і пророки, і судді, і праведники, які були гнані і поневірялися по печерах і прірвах земних, – усі вони вибрали віру».

Не думайте, що торжество віри тільки в зовнішній пишності. Звичайно, коли ви бачите прекрасні собори, чудові ікони і чуєте дивний дзвін, звичайно, – це краса нашої віри і торжество. Але це все – зовнішнє, скороминуще, те, що руйнується: воно може бути знищене і злими людьми, і часом.

А істинна віра і Дух Христовий знищені бути не можуть! Люди духу, такі, як усі святі Нового Завіту, теж є хмарою свідків. І ми знову скажемо: «Ні, друже, не дивись на нас, слабких і немічних, а подивись на цих святих, які перемагали муки, вигнання і приниження, які свідчили про Бога своєю любов’ю до людей, своїм служінням людям, своїм терпінням великим, своєю святістю, своєю близькістю до Бога – от вони всі, от у них, святих, і є торжество Церкви по всьому світу, завжди і скрізь. І вони нас учать, бо вони нам приклад і наші учителі, але понад усе учить нас приклад Самого Спасителя». Тому і «Апостол» завершується словами великими: «З терпінням підемо на подвиг‚ який чекає на нас, дивлячись на Начальника і Виконавця віри Ісуса» (Євр 12:1,2). Амінь.

Автор: протоієрей Олександр Мень

Усе по темі: Торжество Православ’я