Контакт цивілізацій

Дорогі брати і сестри!

Христос і Хананеянка, Гарольд Коппін

Уявімо собі карту Близького Сходу і межу між теперішніми Ізраїлем та Ливаном. Саме на цій території, де розташовується Ливан, ближче до Сирії, і залишалася ще частина фінікійців за часів Спасителя. Це був, мабуть, один із найбільш динамічних народів Старого Світу. Він виділявся своїми невтомними подорожами в усі кінці відомої тоді планети. І зараз археологи дивуються, знаходячи балтійський бурштин, яким торгували фінікійці, на півдні Африки, і дискутується питання про те, чи не бували фінікійці в Америці ще за сотні років до того, як туди потрапили нормани, а вже потім іспанці.

Христос єдиний раз, напевно, в описах євангелистів опиняється поза межами Юдеї і Галилеї. Правда, Він проходив іще Самарією. Але Самарія була відмінною від фінікійської країни, вона була включена до складу провінції, що називалася Юдеєю й потім була поділена на чотири частини. Самарія була історично пов’язана з Юдеєю. Фінікія була зовсім іншою країною зі своєю цілком відмінною культурою, зі своєю жорстокою, кривавою релігією, при згадці про яку здригалися люди, знайомі з фінікійцями. Там приносилися криваві жертви, і сам культ головного фінікійського бога Даґона мав жорстокий характер. Навіть у наші часи контакти між різними цивілізаціями та культурами здійснюються важко, і сучасні автори люблять повторювати тезу про боротьбу цивілізацій, яка нібито визначає наше суспільне життя. Що ж говорити про події двохтисячолітньої давнини, коли народи були замкнені в своїх кордонах, контакти були набагато слабшими, ніж зараз, а упередженість одних щодо інших була вищою. Крім того, не було, мабуть, тоді такого замкненого в собі народу, як юдеї. Народ, який ніс у собі Завіт і був покликаний до збереження його в цілості і незмінності, у своїй життєвій практиці керувався засадами ізоляціонізму.

Христос приходить не тільки для того, щоб навчати словом. Він приходить, аби виявити ті суперечності й проблеми, які мала людська цивілізація, виявити і показати людям абсурдність тих забобонів, які в них виникли. І ось Спаситель опиняється на зіткненні цих цивілізацій (Мф. 15:21-28). Це не Він говорить: «Недобре взяти хліб у дітей і кинути псам» (Мф. 15:26). Це говорить юдейська традиція, яку Він тільки озвучує, показуючи, якими ж були тогочасні стосунки між культурами. Він чекає реакції від жінки, яка побачила правду в Його словах, яка відчула силу в Його діях, яка тільки на Нього покладає надію в зціленні своєї доньки. Ця жінка репрезентує цілий свій народ, також упереджений стосовно юдейської культури. І для неї прихід Христа – це виклик. А продовження виклику – це Його суворі, жорстокі слова, що показують ставлення тієї юдейської традиції, до якої вона звертається, до її власної культури, віри, цивілізації.

Христос допомагає жінці подолати цей бар’єр. Вона схиляється перед Христом. Хананеянка готова визнати не тільки Його правоту, але й помилки власної традиції, і схилитися перед правдивою старозавітньою – юдейською – традицією. Саме це визнання подвигу жінки, яка зуміла правду поставити понад історичними забобонами, і викликає схвальний жест Спасителя до неї. Він не тільки зціляє доньку хананеянки. Він перед усіма визнає велич віри фінікійської жінки.

Для нашого часу проблеми стосунків між цивілізаціями стали іншими, але не менш гострими. Викликом є поява представників інших культур там, де традиційно панувало християнство. На наших очах зараз розгортається драма довкола виселення циган із Франції. В тій самій Франції видаються жорстокі, на перший погляд, закони, якими забороняється мусульманським жінкам носити традиційне вбрання. Зрештою, ми самі опиняємося в багатонаціональному місті, в якому з’являються вже тисячі вихідців із Африки, Південної Азії, Далекого Сходу. Ми опиняємося в становищі дуже делікатному й дражливому водночас. Маємо сьогодні несподівану політичну ситуацію в Україні, коли представники російської меншини стали правлячою верствою і принесли в керівні інституції України властиве для маргінальних кіл совєтизованих росіян упереджене, зверхнє або й вороже ставлення до традицій, культури, серед якої вони живуть.

І ось тут ми мусимо знову звернутися до досвіду Спасителя, який показує нам: подвиг жінки полягав не тільки в тому, що вона пішла на контакт із юдейським Учителем. Хананеянка визнала Господню правоту, схилилася перед нею, не стала нав’язувати Йому свої погляди. Контакт цивілізацій не означає для християнина примирення з неправдою, не означає виправдання жорстоких і кривавих культів. Він відкриває новий шанс для утвердження власної справедливости, справедливости свого вчення, створює передумови для сповіщення Євангелія всім народам. Контакт цивілізацій дозволяє не силою зброї, закону, економіки, а силою правди здійснити те, що вчинила хананеянка: визнати Спасителя, звернутися до Нього за допомогою, ввійти до кола Його учнів.

І саме тому період, який ми зараз переживаємо, небезпечний потенційними конфліктами, є водночас закликом до нашого традиційно християнського народу бути не тільки гостинним, але й вимогливим. Вміти цінувати власні традиції і змушувати шанувати їх гостей, які приїздять до нас. Вміти доносити багатство і красу християнської віри до кожного іноземця, який опиняється на території України і хоче бути її громадянином. І саме тоді, коли ці люди не будуть нав’язливо пропонувати нам свої цінності, відмінні від наших, а з пошаною сприймуть нашу християнську традицію, ми й зможемо разом із Христом захоплено вигукнути: «О жінко! Велика віра твоя…» (Мф. 15:28). Амінь.

19 вересня 2010 року

Автор: архієпископ Ігор (Ісіченко)

Усе по темі: 17 неділя після П’ятидесятниці