Бог і беззаконня

Текст:

«Спостеріг тоді Ірод, що ті мудреці насміялися з нього, та й розгнівався дуже, і послав повбивати в Віфлеємі й по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше, за часом, що його в мудреців він був випитав» (Мт. 2:16). Де ж був Бог, коли Іродові вояки вбивали безневинних немовлят? – Подібне запитання завжди можна почути від скептиків: сучасних і з минулого. І насправді багато людей відмовляється вірити в Бога через незліченну кількість беззаконня, що коїться у світі.

Але от який цікавий момент, більшість з цих обурених обивателів впритул не помічають беззаконня, що відбувається навколо них, і, що найголовніше, поширенню якого вони можуть безпосередньо завадити. Вже не кажучи про те, що вони самі часто стають причиною чергового беззаконня… От, для прикладу, візьмемо євангельський епізод з убивством не в чому неповинних малят. Ясна річ, злочин жахливий у будь-якому відношенні. А що сучасні люди кажуть стосовно абортів? Хіба це не вбивство не в чому неповинних малят? Вбивство, що коїться в циклопічному масштабі.

Стосовно подібного беззаконня немає такої одностайності, адже серед щойно згаданих скептиків знайдеться чимало людей готових щиро і завзято відстоювати право жінки на аборт. От тільки питання: у чому краще убиті віфлеємські немовлята, від тих немовлят, яких сьогодні вбивають у материнських утробах? А чим краще сучасні матері, які свідомо йдуть на аборт, за стародавнього царя Ірода?

– Річ у тім, що багато жінок вимушені вдаватися до аборту, і взагалі це їхнє право, – такі аргументи часто можна почути з вуст прихильників абортів. Але такі самі аргументи у своє виправдання міг навести і цар Ірод: він ніби і не хотів це робити, але в нього були непереборні обставини, та й взагалі, це його право, як царя, вирішувати кому жити з його підданих, а кому ні.

От так і граються одні люди долями інших людей: хто життям мільйонів, а хто – життям власної дитини: у кого наскільки вистачає можливостей. І за цією «грою», яку точніше треба називати свавіллям, залишається непоміченим Христовий заклик: «Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!» (Ів. 13:34). Але люди не хочуть чути, не хочуть помічати, не хочуть втілювати цей заклик у життя. Куди як простіше судити, а за можливості, нищити один одного, а потім за нагоди обурюватися: А де ж був Бог, коли коїлося це беззаконня?

Братство “Vita

Усе по темі: Неділя після Різдва