Дар мовчання

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

Нинішню неділю Великого посту Церква присвячує пам’яті святителя Григорія Палами, який жив багато віків тому і залишив нам свій великий заповіт. Він, зокрема, полягає в тому, що християнин повинен любити, берегти, зберігати, користуватися для свого духовного життя мовчанням.

Святитель Григорій був учень і наставник мовчальників. Для нашого часу це дуже дивна річ – мовчання. Бо ми відвикли від тиші. Століття наше – століття нескінченного шуму. Шумлять натовпи, шумить транспорт, шумить радіо – навколо шум! Це зовсім не так страшно, як ми думаємо. Це нормально, природно, життя йде своїм ходом.

Зараз вже не може бути такої тиші, яка була тоді, коли не було ні літаків, ні машин, ні потягів. Повернути цей первісний час вже не можна. Але тим більше саме в наш час шуму, який вже створює труднощі душі людській, ми повинні дорожити тишею, берегти її, берегти ті миті, які в нас є. Тим більше ми повинні згадувати слова Спасителя, Який сказав: «Ти ж, коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Який у таїні» (Мф. 6:6). Кожен з вас може перевірити на собі силу цих слів Христа-Спасителя.

Ми без кінця говоримо, слухаємо, ми без кінця в метушні. Але залишіться на кілька хвилин у тиші, дайте вщухнути внутрішньому шуму, шуму думок, бурі почуттів, і ви побачите, що в цій тиші говорить Сам Господь. Він торкається серця, будить його – і ви дійсно почуєте голос Божий. Як важливо з доби хоч би кілька хвилин увірвати для тиші, щоб набути спокою всередині свого серця. І це, звичайно, зовсім не просто.

Кожен з вас добре знає, як важко нам зібратися з думками, зосередитися, як важко навіть кілька митей побути у внутрішній тиші… Тільки зберемося з думками, як тут же виникають всілякі суєтні помисли, безплідні, безглузді, гріховні. Усе ополчається, усе кидається на нас, щоб порушити цю тишу і цей спокій. От і виходить, що ми, працюючи, перебуваючи в справах, не маємо відпочинку для своєї душі, ми не можемо зміцнити її, і вона в нас чахне без мовчання.

Саме тому Церква сьогодні закликає нас подумати про те, який це дорогоцінний дар. У мовчанні Бог говорить Своє слово. Ті, хто обтяжений безліччю турбот, виділяйте час для того, щоб побути з Господом хоч би п’ять хвилин у безмовності. Ті, хто живе самотньо, хто нетовариський, – Господь відвідав вас Своєю тишею. Ті, хто багато говорить, хто звикся з багатослів’ям, – вчіться приборкувати язик, пам’ятаючи про святе мовчання. Не в базіканні, а в тиші приходить до серця Господь. Амінь

Автор: протоієрей Олександр Мень

Усе по темі: Друга неділя Великого посту