Десята заповідь Закону Божого

Не бажай дому ближнього твого; не бажай дружини ближнього твого, ні поля його, ні раба його, ні рабині його, ні вола його, ні осла його, ні всякої худоби його, нічого, що у ближнього твого.

Цією заповіддю Господь учить нас утримуватися від заздрості і від нечистих бажань. У той час, як попередні заповіді говорили переважно про поведінку людини, ця остання заповідь звертає нашу увагу на те, що відбувається всередині нас: на наші думки, почуття і бажання. Вона закликає нас прагнути до душевної чистоти. Усякий гріх починається з нехорошої думки. Якщо людина на цій думці зупиняється, то виникає гріховне бажання. Бажання штовхає людину на самий вчинок. Тому, щоб успішно боротися із спокусами, потрібно навчитися присікати їх у самому зародку – у думках.

Заздрість – це отрута для душі. Як би людина не була багата, якщо вона заздрісна, їй завжди буде мало і вона завжди буде невдоволена. “Мерзота перед Господом – думки злих” (Притч. 15:26). Щоб не піддаватися почуттю заздрості потрібно дякувати Богові за Його милості до нас, негідних і грішних. Нас слід було б винищити за наші злочини, а Господь не лише терпить нас, але ще і посилає нам Свої милості. Заради нас Син Божий пролив Свою пречисту кров. Апостол наставляє: “Маючи їжу й одяг, будьмо задоволені тим. А хто бажає збагачуватися‚ впадає у спокусу і в тенета і в багато які безрозсудні і шкідливі похоті, що приводять людей до бідування і загибелі; бо корінь усього лихого є сріблолюбство” (1Тим. 6:8-10).

Завданням нашого життя є придбати чисте серце. У чистих серцях перебуває Господь. “Отже,  улюблені,  маючи такі обітниці, очистьмо себе від усякої скверни плоті і духу, творячи святиню в страхові Божому” (2 Кор. 7:1). Господь Ісус Христос обіцяє людині велику нагороду за сердечну чистоту: “Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать” (Мф. 5:8).