Післямова

Чому на питання про те, які існують заповіді, 80% хрещених людей відповідають не змовляючись: “Не убий, не вкради?” Чому називають саме шосту і восьму заповіді Старого Завіту? Не першу, не третю, не десяту? Я довго роздумував над цим і дійшов цікавого висновку: з усіх заповідей людина вибирає ті, для виконання яких їй нічого не потрібно робити. “Я не убив, не вкрав – я чудова людина, і залиште мене в спокої! А сьому заповідь “Не перелюбствуй” знаєте, чому пропускають? Вельми “незручна” в наш розпусний час ця заповідь. От і обманює себе людина, вибираючи із Закону Божого тільки те, що їй зручне, зневажаючи тим, що заважає їй жити по-своєму. Юристи кажуть, що незнання закону не звільняє від відповідальності. Це вірно і відносно духовного життя, і саме тому, що знання (або незнання) закону цілком залежить від нас, від нашого доброго чи злого наміру…

Адже порушуючи заповіді, людина навіть не Бога ображає, бо Бог святий і зневаженим не буває. Порушуючи заповіді людина сама нівечить власне життя і життя своїх близьких, тому що заповіді – це не якісь кайдани: от, нібито, і так життя важке, а тут ще якісь заповіді треба дотримувати! Ні, усе не так. Заповіді Божі – це саме умови нормального, повноцінного, здорового і радісного життя для кожної людини. І якщо людина ці заповіді порушує, вона шкодить, передусім, собі і своїм близьким.

священик Дмитро Шишкін