У четверту неділю Великого просту Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Іоанна Ліствичника.
Про походження преподобного Іоанна майже не збереглося відомостей. Існує передання, що він народився близько 570 року і був сином святих Ксенофонта і Марії, пам’ять яких святкується Церквою 26 січня. В шістнадцять років отрок Іоанн пішов у Синайський монастир. Наставником і керівником преподобного став авва Мартирій. Після чотирьох років перебування на Синаї святий Іоанн Ліствичник був пострижений в інока. Один з присутніх при постригу, авва Стратигій, передбачив, що він стане великим світильником Церкви Христової. Протягом 19-ти років преподобний Іоанн трудився в послусі своєму духовному наставнику. Після смерті авви Мартирія преподобний Іоанн вибрав усамітнене життя, віддалившись в безлюдне місце Фолу, де провів 40 років у подвизі безмовності, пості, молитві і сльозах покаяння.
Про спосіб життя преподобного Іоанна відомо, що харчувався він тим, що не заборонялося уставом постового життя, і в міру. Не проводив ночей без сну, хоча спав не більш того, скільки необхідно для підтримки сил, щоб безперестанним неспанням не погубити розуму. “Я не постив надмірно, – говорить він сам про себе, – і не вдавався до посиленого нічного пильнування, не лежав на землі, але упокорювався.., і Господь скоро спас мене”.
Обдарований високим проникливим розумом, навчений глибоким духовним досвідом, він з любов’ю повчав тих, хто приходив до нього, ведучи їх до спасіння. Але коли з’явилися деякі люди, які через заздрість дорікали йому в багатослівності, яку вони пояснювали пихатістю, то преподобний Іоанн наклав на себе подвиг мовчання, щоб не подавати приводу для засудження, і мовчав протягом року. Заздрісники усвідомили свою помилку і самі звернулися до подвижника з проханням не позбавляти їх духовної користі співбесіди.
Приховуючи свої подвиги від людей, преподобний Іоанн іноді усамітнювався в печері. Але слава про його святість розповсюдилася далеко за межі місця подвигів, і до нього невпинно приходили відвідувачі, які жадали почути слово повчання. У віці 75-ти років, після сорокалітнього подвижництва, преподобний був поставлений ігуменом Синайської обителі. Близько чотирьох років управляв преподобний Іоанн Ліствичник святою обителлю Синая. Господь наділив преподобного до кінця його життя благодатними дарами прозорливості і чудотворіння.
Під час управління монастирем на прохання святого Іоанна, ігумена Раїфського монастиря, і була написана відома “Ліствиця”. Знаючи про мудрість і духовні дарування преподобного Іоанна, Раїфський ігумен від імені всіх ченців своєї обителі просив написати для них керівництво для духовного вдосконалення. Преподобний Іоанн, який відрізнявся скромною про себе думкою, спочатку зніяковів, але потім через послух приступив до виконання прохання раїфських ченців. Своє творіння преподобний назвав “Ліствицею”. Мета цього творіння – навчити, що досягнення спасіння вимагає від людини нелегкої самопожертви і посилених подвигів.
Підготував Микола Ященко
Усе по темі: Четверта неділя Великого посту