Нехай буде з нами за словом Твоїм!

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

Неможливо уявити явлення Господа на землю без згоди людини, без згоди Його майбутньої Матері, Матері Божої! Від нашої особи, від імені всіх нас Вона прийняла Господа у Своє серце. Вона стала тими дверима, через які Господь прийшов до нас. Зауважте, що каже Вона на вітання Ангела цього дня, у день Благовіщення? “Я – раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм” (Лк. 1:38). Вона згодна. Вона готова! Вона всім серцем готова прийняти в себе Христа прийдешнього. Але ми можемо здивуватися: “Який же це подвиг? Хто б з нас не радий був прийняти Його? Природно, що Вона сказала: “Я – раба Господня””. Але це нам тільки здається! Бо до кожного з нас так само Господь стукається в серце, щоб прийти в наше життя. І ми далеко не завжди Йому відкриваємо.

Вона знала, що стати носійкою Господа під серцем – означає пройти через лиха і випробування! “І Тобі Самій душу пройме меч” (Лк. 2:35), – сказав Їй старець Симеон. І потім Вона повинна була стати страждальником за плачущих і скорботних. Стати матір’ю всім матерям, усім знедоленим і сумним. Вона повинна була цього захотіти! А ми з вами?.. Коли Господь стукається до нас і говорить: “Ти хочеш, щоб Я був завжди з тобою?” – ми починаємо сумніватися і думати: “Адже це важко, це мені не підходить! Адже в мене стільки справ, а сили малі, стільки буде спокус, стільки буде труднощів! Чому би мені не жити, як усі люди”. От наші спокуси. Коли Господь каже, що Він нас обрав, обрав для Своєї святої віри, ми кажемо: “Ні, краще нам бути як усі і жити тихенько, без жодної напруги, без жодного подвигу”.

От, дорогі мої, виявляється, які ми. Ми боїмося! Ми лінуємося. Ми не хочемо потрудитися для Господа, не хочемо прийняти Його у своє серце і послужити Йому.

Сьогодні, у свято Благовіщення, перед нами світлий, прекрасний образ Діви Марії! От Вона у своєму будиночку – скромна, – каже: “Бо зглянувся на смирення раби Своєї, ось-бо віднині ублажатимуть Мене всі роди” (Лк. 1:48). Ми дивимося на Її упокорювання і прославляємо Її тільки за те, що Вона сказала кілька слів, але сказала глибоко і щиро: “Я – раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм“.

І коли Господь хоче до нас прийти, ми просимо Її, щоб Вона навчила нас бути завжди готовими приймати Його із словами: “Ось ми, негідні Божі слуги, нехай буде з нами за словом Твоїм, за волею Твоєю”. Амінь.

Автор: протоієрей Олександр Мень

Усе по темі: Благовіщення Пресвятої Богородиці