Благовіщення – відповідь атеїстам

Благовіщення, Леонардо да Вінчі

Благовіщення! Колись це був один із найрадісніших, найсвітліших днів, свято, з яким не лише у свідомості, але, я б сказав, – і в підсвідомості, було пов’язане якесь тріумфуюче світле бачення миру і життя. Звичайно, для так званого науково-атеїстичного підходу до релігії в євангельській розповіді про Благовіщення, з якого виросло свято, знайдеться особливо багато приводів, щоб говорити про “міфи і легенди”.

Хіба це буває, скажуть позитивно “мислячі” і раціонально налаштовані люди, щоб ангели являлися молодим жінкам і вели з ними розмови? Невже ж віруючі сподіваються, що люди XX століття, люди технологічної цивілізації і з науковим мисленням у це повірять, невже віруючі не розуміють, як усе це несерйозно, ненауково, неправдоподібно?

На ці питання, кепкування, викриття віруючий може завжди дати тільки одну й ту саму відповідь: так, на жаль, включити це у ваш плоский світогляд дійсно неможливо; так, поки розмова про Бога і про релігію ведеться в площині хімічних дослідів і математичних формул – перемагаєте ви. Тут доводити чи заперечувати що б то не було за допомогою хімії і математики не вийде. І на мові вашої науки, звичайно, нічого не означають слова «ангел», «блага звістка», «радість», «упокорювання».

Але навіщо обмежуватися релігією? На цій мові нічого не означає добра половина слів взагалі, адже якраз тому і доводиться вам тримати під страшним пресом і поезію, і літературу, і філософію, і взагалі всю мрію людську. Вам хотілося б, щоб увесь світ думав, як ви, – про виробництво і економічні закони, про колективи і програми. Але світ так не думає, і його треба тримати в залізних рукавицях, щоб він думав так, або, вірніше, робив вигляд, що так думає. Ви говорите, все те, що мрія, – неправда, бо цього немає. Але насправді люди завжди жили, живуть і житимуть мрією, і все найглибше, найпотрібніше для себе виражають мовою мрії.

Я не знаю, що таке ангел, я не можу вашою мовою пояснити події, що сталися майже дві тисячі років тому в маленькому галилейському містечку і про що оповідає Євангеліє від Луки. Я думаю, що цю розповідь людство ніколи не забувало, що ці кілька рядків утілилися в незліченній кількості картин, поем, молитов, що вони продовжували і продовжують надихати. А це означає, звичайно, що люди почули в них щось нескінченне важливе для себе, якусь правду, яку, ймовірно, інакше, як цією дитячою, радісною мовою виразити не можна.

Про що ця правда? Що сталося, коли молода жінка, майже дівчинка, почула несподівано – з якої глибини, з якої висоти! – це дивовижне вітання: “Радуйся!” – Адже ось що сказав Марії ангел: ” Радуйся!”

Світ наповнений томами про боротьбу і змагання, ними хочуть довести, що шлях до щастя лежить через ненависть. І в усіх цих томах жодного разу не написано слово “радість”, і люди навіть не знають, що це таке. А ось та радість, про яку сповістив ангел, продовжує жити у світі і так само приголомшувати, так само хвилювати людські серця.

Пройшли віки, а ми всі чуємо цей заклик до радості, і радість теплою хвилею заливає наше серце. Але про що вона? Звичайно, і, передусім, про саму цю жінку, образ якої наповнив собою світ, став одним із найбільших і чистих втілень людського мистецтва, людської мрії. Вірність, чистота, цілісність, беззаперечна самовіддача, нескінченне упокорювання – все те, що навіки звучить у відповіді Марії ангелові: “Я – раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм”.

На брехню про людину, про її тяжіння до низинного і тваринного, на підпорядкування її непорушним і безособовим законам природи Церква відповідає образом Діви Марії. В Її образі долається та неправда, та брехня про людину, якою весь час наповнюється світ. Цей образ завжди з нами, як розрада і підбадьорення, як натхнення і допомога, дивлячись на нього, так легко вірити в небесне покликання людини.

Благовіщення – блага звістка, принесена ангелом, що люди набули благодаті в Бога, і що скоро, скоро – через неї, через цю нікому невідому галилейську дівчину, почне здійснюватися таємниця порятунку світу: до неї прийде Бог, і прийде не в гуркоті, не в страху, а в радості і через неї запанує у світі Дитина, слабка і беззахисна, але Яка назавжди, навіки зробить безсилою всю силу зла.

Це те, що святкуємо ми на Благовіщення, ось чому це свято завжди було і назавжди залишиться такою радістю, таким світлом для всіх тих, хто вірить у Сина Людського, у Господа нашого Ісуса Христа.

Автор: протопресвітер Олександр Шмеман

Усе по темі: Благовіщення Пресвятої Богородиці