Як прославити прийдешнього Господа?

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

Коли ми приносимо в храм верби, вони нагадують нам про те, що наближається весна. Подібно до того, як колись люди зустрічали Господа, напередодні великої весни, Його хреста і Його воскресіння, і ми з вами сьогодні, подібно до тих людей, йдемо до Нього назустріч, назустріч Прийдешньому на вільну Страсть. І багато що повторюється, багато що стає схожим на ті часи. Одні люди вигукували, зустрічаючи Господа: «Осанна!», а потім покинули Його, відвернулися, і можливо навіть, приєдналися до тих, хто вимагав Його смерті. Інші сповнилися страху.

Коли натовпи зі співом наближалися до міста, а попереду їхав Господь, то фарисеї забороняли славити Його ім’я, забороняли народу вигукувати «Осанна!» Так іноді буває, що хтось намагається зупинити рух віри, засудити, заборонити! І от відповідає їм Господь: «Коли вони замовкнуть, то каміння заголосить» (Лк. 19:40). Так, так буває і так буде. Коли людина не прославляє Бога, то сам світ, сама природа, гори і небо, зірки і квіти – усе голосить про славу Божу. Як сказано у Святому Письмі: «Небеса повідають славу Божу, творіння ж рук Його сповіщає твердь» (Пс. 18:2).

Але чи потрібне Богові наші прославляння? Чи треба, щоб людина вигукувала Йому осанну?.. Раз Господь схвалив людей, які зустрічали Його в той святковий день, значить, воля Його полягає в тому, щоб людина сповнилася вдячності і прославила Того, Хто дав їй життя, мир і спасіння.

От чому, коли книжники і фарисеї намагалися зупинити тих, хто дякував, співав, вигукував, вітав – от чому Господь сказав: нехай вони співають! нехай вони славлять! бо, коли вони замовкнуть, то каміння заголосить.

Як же можемо ми з вами прославити прийдешнього Господа? Як можемо ми осанну принести своєму Спасителеві? Передусім, ми повинні нести не лише в руках своїх верби, але і на лицях своїх, і в серцях своїх відбиток тієї радості, яку Господь дав нам Своїм спасінням!

Бо якщо ми з вами йдемо в храм або з храму зігнуті, сумні, хіба ми будемо схожі на тих, хто дякує, сповідує, славить і тріумфує? Адже насправді пришестя Господнє це є свято! Насправді Його явлення до нас, негідних і грішних, є одкровення світла. А ми такі темні, що в нас немає ні в серці, ні на вустах осанни подяки.

Для того Господь чекає цієї слави, щоб ми самі наповнилися от цим світлом радості. Для того, щоб ми були вдячні Йому. Це нам треба в першу чергу – прославити Господа, вилити в молитві, вилити в хвалі і подяці ті почуття, які в нас виникають при спогляданні знаків Його спасіння.

І от сьогодні ви несете додому ці освячені гілки. І не лише ці гілки, ці верби ви повинні принести, але і настрій радості, миру, подяки. Щоб ті люди, ваші близькі, які не прийшли в храм, які не знають радості пізнання Бога і воскресіння, – щоб вони хоч би трохи відчули, що таке сила Господня! Що таке мир, що приноситься Христом! Що таке життя, яке Він нам дарував. Амінь.

30 березня 1980 р.

Автор: протоієрей Олександр Мень

Усе по темі: Вхід Господній в Єрусалим