Жінки-мироносиці

Диво звичайної любові

Третя неділя пасхального циклу названа на честь святих жінок-мироносиць.

Це свято присвячене звичайним жінкам – Христовим ученицям, які невідступно йшли за своїм Учителем і не залишили Його навіть у ті хвилини, коли більшість апостолів просто втекла. І подія, що згадується цього дня, теж, на перший погляд, найбуденніша – не встигнувши завершити похоронний обряд над померлим Спасителем через суботу, що наближалася, жінки на третю добу після Його хресної смерті поспішили до гробу. Із собою вони несли миро – дороге пахуче масло – і йшли до могили помазати тіло Ісусове.

Чи вірили вони в те, що знову побачать Господа живим? Навряд чи. Як і для інших учнів, арешт, розп’яття і смерть Христові були для них своєрідним фіналом. Звичайно, їхнє життя тривало б далі, але таким, як раніше, воно б бути перестало. Та все ж любов – безумовна і безмежна – підняла мироносиць серед ночі і змусила йти до місця поховання Христового. Серце немов казало їм: “Поспішайте, і ви побачите те, що радикально змінить ваше життя, зробить його більш осмисленим і глибоким, ніж раніше – у хвилини найбільшої радості”.

Величезна чиста любов святих жінок була винагороджена. Коли вони наблизилися до могили, то побачили, що камінь, який перешкоджав вхід до печери був відвалений. Ледве долаючи заціпеніння, що охопило їх, вони заглянули всередину і зустріли ангела, який сповістив їм, що Той, Кого шукають мироносиці, воскрес і чекає на них у Галилеї. Швидше за все, хтось другий на місці цих жінок зніяковів би, вирішивши, що все бачене – галюцинації і плід запаленої уяви. Але учениці Христові повірили відразу і без жодного сумніву – отримавши благу звістку, вони кинулися назад у місто, до апостолів, які переживали горе, що обрушилося на них. Ще більше віра жінок зміцнилася, коли на зворотному шляху вони побачили самого воскреслого Господа.

Потім Господь явився іншим – апостолам, учням, які всі три роки Його проповіді були з Ним. Але першими радісну новину про Воскресіння Спасителя узнали саме вони, мироносиці. Ученицями рухала любов – та сама любов, якій їх учив Господь, і яка не відає жодних перешкод, навіть смерті.

День жінок-мироносиць у Православ’ї вважається аналогом 8 березня. Тільки замість сумнівного ідеалу жінки-революціонерки і феміністки-бунтарки Церква вихваляє зовсім інші якості наших матерів, дружин, сестер і подруг. Передусім, це велика жертовність, самозабуття, вірність, любов і жива палка віра, яка може все подолати. Ті самі віра і любов, які повною мірою доступні лише немічному жіночому єству, і які сяють навіть у самій безпросвітній пітьмі.

Автор: Олександр Мойсеєнков

Усе по темі: Неділя жінок-мироносиць