Покладатися на Господа

Хто відвалить нам камінь від дверей гробу?

Євангельські події кожної неділі після воскресіння стараються відкрити нам певний прояв воскресіння Ісуса, його духовне значення для нас. Історія мироносиць біля гробу Христа багато уваги присвячує надії. Адже жінки-мироносиці, котрі йшли до гробу Ісуса, щоб віддати останню пошану своєму Учителю і намастити Його тіло дорогоцінним миром, постійно переживали, хто відкотить їм камінь від входу до гробу, щоб могли без перешкод ввійти до середини і помазати тіло Спасителя. Не знали де шукати допомоги. Та коли вони прийшли до гробу, камінь був відвалений. Бог по-іншому вирішив цю справу, пославши наперед ангела, який відвалив камінь і звістив їм радісну вістку, що Христос не є мертвий, а живий.

Історія мироносиць нагадує нам про важливу роль надії у духовному житті. Коли людина старається щось зробити, чогось досягнути, вирішити якусь справу у житті, підходить до цього з надією на успіх, який бачить у власних силах, можливостях, життєвому становищі. Так складається наше земне життя, що ми не завжди є впевнені у власних силах і можливостях для успішного вирішення життєвих справ. Досить часто ми відчуваємо потребу допомоги інших людей. Надія у житті людини, це очікування допомоги від іншої особи. Жити надією, це бути впевненим у вірній допомозі від інших осіб у вирішенні різних життєвих справ.

Надія відкриває нам джерело нашої сили, впевненості у собі, у житті. Вона становить захист, охорону людини на дорогах життя. Чим певніше є джерело надії, тим глибшим є відчуття власної захищеності. Для християнина немає кращого і певнішого джерела надії крім Господа Бога, як про запевнює нас псалмопівець: “Ті, що надіються на Господа, не похитнуться, як гора Сион, що стоїть вічно” (Псалом 124:1). Тому у всіх своїх життєвих труднощах християнин повинен завжди звертатися по допомогу до Бога з великим духом надії і довір’я Його безмежній любові і доброті до нас.

Надія відіграє дуже важливу роль у духовному житті. Вона зв’язує нас з Богом, як джерелом сили, запевнює успіх нашої молитви. Чим сильніша надія, тим більша певність успіху наших вчинків, а зокрема молитви. Хто хоче бути впевненим у добрих результатах своєї молитви до Бога, повинен наповнювати її сильним духом надії на поміч Господа Бога. Бо те, з якою надією людина молиться, відкриває нам справжнє джерело нашої сили, успіхів нашої праці: власні старання чи всемогутність Бога. З чим людина найбільше пов’язує успіх своєї праці, де найчастіше шукає допомоги у житті, на що найбільше покладається у вирішенні життєвих справ, те і є справжнім джерелом її надії, її сили і успіхів у житті, стає метою її життя.

Твердий і непохитний дух надії надихає людину до праці, до нових успіхів, підтримує її у труднощах, захищає від розчарувань, допомагає зберігати внутрішній спокій. Багато осіб переживають у житті невдачі, розчарування через те, що більше надіються на власні старання, ніж на Божу поміч. А в чому людина покладає надію, такими і є результати її праці чи молитви. Сильний дух надії є одночасно проявом великого довір’я Богу. Правдивість цієї думки потверджує апостол Павло наступними словами: “А надія не посоромить, тому що любов Божа влилась у серця наші Духом Святим, даним нам” (Рим. 5:5).

Дорогі браття і сестри! Як правдиві християни, ніколи на втрачаймо надії на Божу поміч, але у будь-яких труднощах звертаймося до Нього з великим духом надії і довір’я, вираженого у ревній і витривалій молитві, бо Господь Бог настільки любить нас, що завжди готовий допомогти нам, якщо ми вповні покладемося на Нього і довіримося без жодних застережень Його батьківській любові. За прикладом жінок-мироносиць шукаймо у житті наполегливо Ісуса Христа, як справжнє джерело щастя, покладаючи всю надію на Нього, висловлену словами псалма: “Ради імені Твого я надіюся на Тебе, Господи; терпіла душа моя у слові Твоїм. Уповає душа моя на Господа” (Псалом 129:5). Амінь.

Автор: о. Михайло Чижович

Усе по темі: Неділя жінок-мироносиць