Митарства

Митарства – у Православ’ї перешкоди, через котрі повинна пройти кожна душа на шляху до Божого престолу для Приватного суду.

Цим шляхом душу ведуть два ангели. Кожним з митарств, яких усього 20, керують біси – нечисті духи, які намагаються забрати душу, яка проходить митарства, до пекла.

Взагалі кількість митарств, за різними свідченнями, може мінятися, але прийнято вважати, що їх існує 20 – за максимальною кількістю згаданих митарств.

Біси пред’являють список гріхів, що стосуються даного митарства (список брехні – на митарстві брехні і т. п.), а ангели – добрі діла, звершені душею при житті. У випадку, коли добрі діла переважають злі – душа проходить до наступного випробовування. Якщо кількість злих діл перевершує добрі, і ангелам нічого пред’явити для оправдання душі, біси виносять душу до пекла. Коли ж ангели представлять добрі діла для оправдання душі, а злі духи пригадають стільки ж гріхів до її осуду та буде рівновага, тоді перемагає Божа любов до людини. Тим же милосердям Божим доповнюється інколи недостача добрих діл проти переважаючої кількості злих. Список добрих діл ведеться ангелом-хоронителем, який дається кожній людині при хрещенні, список гріхів веде біс, що посилається сатаною до кожної душі для того, щоб сприяти гріхопадінням.

Вчення про митарства

Вчення про митарства не є догматичним і, за словами ієромонаха Серафима (Роуза), відносяться, скоріш, до традиції православного благочестя.

“Це метафора, яку східні Отці врахували за належну для опису реальності, з якою душа зустрічається після смерті. Усім також очевидно, що деякі елементи в описах цих митарств образні. Проте самі ці історії – не алегорії і не вигадки, а правдиві розповіді про особистий досвід, викладені найзручнішою для оповідача мовою”.

Вчення про митарства є частиною аскетичного вчення і говорить про остаточну і вирішальну стадію “невидимої битви”, яку християнин веде на землі, коли біси, що спокушували його все життя і на його кінці звершують свій останній напад, але мають владу тільки над тими, хто при житті недостатньо подвизався у невидимій битві.

Як пояснює професор Московської Духовної Академії Олександр Ілліч Осіпов:

Смерть святої Феодори

“На митарствах виявляються страсті людської душі. Після смерті, коли скидається плоть, дія страстей з’являється у всій своїй силі. Людина, яка не боролась зі страстю при житті, віддавалась їй, перед лицем Божим, сповненого любові, і всього добра, що пов’язане з Богом, падає, бо не може відмовитися від страсті. …Як кажуть святі Отці, споріднене з’єднується із спорідненим. Душа людини з’єднується з відповідним духом, тобто страстю, котра в ній і панує”.

Вчення про посмертні митарства душі містяться у творах церковних письменників ІV-V століть – Іоанна Золотоустого, Єфрема Сирина, Макарія Великого, Кирила Александрійського та ін.

Митарства святої Феодори

Найвідомішою розповіддю про посмертні митарства є видіння преподобного Григорія (учня преподобного Василія Нового) про митарства преподобної Феодори, що описане в житії преподобного Василія. Цей твір був відомий на Русі починаючи з XІ-XІІ ст. і мав величезний вплив на древньоруську літературу, образотворче мистецтво та фольклор.

Порядок митарств

  1. Митарство марнослівства:

Безрозсудні розмови, безчинні пісні, сміх, регіт.

  1. Митарство брехні:

Нещира сповідь гріхів, даремне призивання Божого імені.

  1. Митарство осуду і наклепу:

Грішників, винних у гріху осуду, мучать як супротивників Христових, які перейняли Його право суду над іншими.

  1. Митарство черевоугодництва.
  2. Митарство лінивства:

Нероби, працівники, які брали платню та не трудилися.

  1. Митарство злодійства.
  2. Митарство грошолюбства та скупості.
  3. Митарство лихварства (неправедних здобутків):

Лихварство, підкуп, хабарництво.

  1. Митарство неправди:

Неправедні судді, які через користь оправдовують винних і засуджують невинних; люди, які не дають найманцям встановленої заробітної плати.

  1. Митарство заздрості.
  2. Митарство гордості.
  3. Митарство гніву та люті.
  4. Митарство злопам’ятності:

Відчуття злоби до людей.

  1. Митарство вбивства.
  2. Митарство чаклування, чарування, закликання бісів.
  3. Митарство блуду:

Блудні мрії, помисли, розумова насолода в цьому, пристрасні дотики.

  1. Митарство перелюбу:

Шлюбна невірність, знечищення свого ложа блудом, насилля та ґвалтування.

  1. Митарство содомських гріхів:

Кровозмішення, уподоблення худобі, протиприродні гріхи.

  1. Митарство єресей:

Неправедні мудрування про віру, відступництво від православного сповідання.

  1. Митарство немилосердя і жорстокосердя:

Відмова в милостині, жорстокосердя до убогих.

Душа людини, яка згрішила, проте розкаялася і покаялася в даному гріху, на митарстві в цьому гріху не випробовується. На митарствах у звинувачення душі пред’являються невідпущені, забуті гріхи, вчинки, про гріховність яких людина не знала.

Пройти митарства св. Феодорі допоміг св. Василій Новий, який дав св. Ангелам мішок золотих монет – скарбів своїх молитов до Бога – для відкуплення від бісів, оскільки св. Феодора доглядала та дбала про нього в його старості.

Після проходження всіх митарств, на третій день по відлученні душі від тіла, душа святої Феодори предстала і поклонилася перед Божим престолом неприступної слави, оточеним Серафимами, Херувимами і незчисленними небесними Воїнствами.

По цьому св. Феодорі на протязі 6 днів були показані райські обителі святих апостолів, пророків, мучеників та угодників. Згодом, на 9-й день після смерті, душа була вдруге приведена для поклоніння Богові. Після цього протягом тридцяти одного дня душа водилася пеклом, де їй були показані страшні муки грішників. На сороковий день св. Ангели провели св. Феодору до оселі її преподобного отця Василія в Раю, де їй, як і всякій людині, яка пройшла митарства і Приватний суд, належить бути до дня Страшного суду, який матиме місце за Другого пришестя Господа нашого Ісуса Христа.