Неділя святих отців

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

Сьогодні ми з вами згадуємо Перший Вселенський Собор і отців Церкви, які збиралися на цьому Соборі. Чому нам потрібно згадувати про події давно минулих днів? Адже Перший Вселенський Собор проходив у 325 році, майже сімнадцять століть тому. І, проте, для нас він важливий, для нас він дорогий, тому що Перший Вселенський Собор відстояв у християнському світі головну істину нашої віри і істину не просто для розуму, але ту, що є осереддям нашого спасіння, нашого життя тут і тепер.

В ті часи було багато богословів, що висловлювали свої думки про таємницю Божу, про те, що людський розум осягнути не в змозі. Але все-таки допитливий людський розум намагався проникнути і туди, у цю неприступну таємницю, і з людської мудрості часто народжувалися всілякі спірні думки і псевдовчення. Одне з них сколихнуло весь тодішній християнський світ. Називалося воно аріанство, на честь Арія, пресвітера єгипетського, Александрійського. Він говорив про те, що хоча Христос Спаситель і є Бог, але не Той Вищий Бог, а одне із створених Вищим Богом великих істот.

Але ви не забувайте, що в той час Римську імперію населяли в основному язичники або вчорашні язичники, що нещодавно навернулися. І в їх поняттях було багато богів на небі і на землі. Боги, за їх уявленнями, управляли зірками, вітрами, морями, силами природи, рослинами і тваринами.

І от Арій говорив: «Так, ми прославляємо Ісуса Христа, так, ми перед Ним схиляємося, ми даємо Йому ім’я Бога, але це не означає, – казав він, – що Він, який жив на землі як людина, яка страждала, раділа, засмучувалася, втомлювалася в дорозі, несла на Собі усю неміч, окрім гріха, є Той самий верховний Творець, Який усе створив. Він як би нижчий Бог, другий за рангом, створений».

Міркуючи таким чином, Арій поступово розповсюдив свою думку, і людям це вчення здавалося зрозумілим і здоровим. Насправді, Бог істинний і вищий – Він незбагненний, а Христос, Який жив на землі, – це як би малий бог для нас, створений Отцем Небесним. І якби святі отці того часу не звернули уваги на те, яку небезпеку це вчення містить, то було б докорінно перекручене все християнське вчення.

У чому полягає для нас радість спасіння? У тому, що не ангел, ні якась вища істота, а Сам Господь применшив Себе, щоб бути одним з нас. Сам Господь віддав Себе, щоб людина була залучена до Його Божественного життя. Апостол Павло нас учить тому, що ніяка сила, ніяка небесна істота, ні начальство, ні влада, ні ангели, а саме сущий всюди Бог утілився на землі заради нашого спасіння. Він і дає нам силу благодаті. Він і є Той, Хто любить людський рід: і кожну душу окремо, і всіх нас разом.

Святитель Афанасій та інші великі отці Церкви того часу, відстоюючи, захищаючи цю істину проти аріанства, захищали саме для нас дороге, задушевне – те, без чого немає справжньої християнської віри.

Коли ми з вами звертаємося до Хреста, на якому був розіп’ятий Христос Спаситель, ми знаємо, що Бог страждає разом зі світом для того, щоб нас, врешті-решт, підняти з юдолі страждання. Його небесна любов прийшла на землю… Він, який чужий стражданню, прийняв його, разом з нами пережив, через усе пройшов, навіть через агонію і смерть. От що нам дороге.

Але, можливо, це просто наше бажання, і тому ми так за це міцно тримаємося? Ні, ми говоримо це не від себе, а від самого Слова Божого, бо саме в ньому, у Слові Божому, у Священному Писанні відкривається ця істина, а не якась інша.

Ікона Христос-Первосвященик

У ці дні, коли ми святкуємо пам’ять отців, у Церкві читаються слова Спасителя з Його первосвященицької молитви, і вони дають нам ясне уявлення про те, що всі ці вчення були хибними, але що Сам Господь, Його любляче Серце зійшло у світ. От що каже Сам Господь: «Це ж є життя вічне, щоб пізнали Тебе, Єдиного Істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, Ісуса Христа» (Ін. 17:3). Значить, вічне життя ми можемо вже зараз отримати і тут пізнати істинного Бога і Того, Хто зійшов від Бога, хто є Слово Боже, – Ісуса Христа.

Коли Він був на землі, Він прославив Отця, тобто явив нам Його велику силу. «Я прославив Тебе на землі, звершив діло, яке Ти доручив Мені виконати… Я явив ім’я Твоє людям, яких Ти дав Мені… Нині зрозуміли, що все, що Ти дав Мені, є від Тебе… І все Моє – Твоє, і Твоє – Моє; і Я прославився в них… Отче Святий! Збережи їх в ім’я Твоє, тих, кого Ти дав Мені, щоб вони були єдине, як і Ми» (Ін. 17:4-11).

Єдині, як і Ми! Це каже Христос – людина і Боголюдина, смертна і безсмертна, Божественна і на землі, звертаючись до Отця Небесного, з Яким Він єдиний. Це і є єдність Отця і Сина. У цих словах Христових міститься заклик і до нас, до кожного з нас: «Як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть в Нас єдине» (Ін. 17:21). Значить, таємниця Святої Трійці, яку ми через тиждень прославлятимемо і славитимемо в молитвах, – це для нас не якась далека, абстрактна думка, а живе Слово Боже, дане нам для цього життя. І все, про що тут сказано, дано нам як великий дар, щоб нас оживотворяти щодня, кожну хвилину, кожну секунду нашого життя.

І усе, що відкриває нам Церкву, усе, що знаходиться у Священному Писанні, – усі ці великі таємниці стосуються життя. Тому намагайтеся вникати в них, намагайтеся зрозуміти їх розумом і серцем. І тоді ви побачите, що нічого з догматів, затверджених на Вселенських Соборах, не було дано нам просто заради нашої допитливості, просто щоб ми щось нове узнали. Усе було дано для життя тут і тепер, бо Христос хоче, щоб наше життя вже тут було залучене до вічності, і відкриває для цього шлях: «Нехай знають Тебе, єдиного істинного Бога, і посланого Тобою Ісуса Христа». Амінь.

Автор: протоієрей Олександр Мень

Усе по темі: Неділя св. отців І Вселенського Собору