П’ятидесятниця. День Святої Трійці

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

Дух Божий – це Господь, Який зійшов на апостолів. Дух Божий – це сила Творця, яка прийшла до роду людського. Дух Божий – це Той, Кого ми всі закликаємо, молячись: «Прийди і вселися в нас»! Дух Божий – це головне одкровення, дане нам після явлення у світ Христа-Спасителя. І Сам Він сказав: «Я не буду більше з вами на землі тілесно, Я пошлю вам іншого Утішителя, Утішителя і Заступника».

У Священному Писанні Дух Божий явлений нам у трьох образах, як би в трьох символах, і ці три образи мають глибокий сенс. Вогонь палаючий, який зійшов на учнів і який стояв над Храмом вогненним стовпом. Сильна буря (Пс. 49:3). І, нарешті, голуб, трепет голубиних крил.

Що означають ці три знаки явлення нам сили Духа Божого? Вогонь очищає і переплавляє! Коли люди хочуть добути чистий метал, вони занурюють руду у вогонь, де вона переплавляється, і усе непотрібне, усі шлаки відходять, залишається чистий дорогий метал!

Так і Дух Божий. Якщо ми з вами просимо Його, якщо ми молимося про те, щоб ця перетворююча, цілюща сила Господня увійшла до нашого серця, – вона увійде і кожного з нас преобразить. Ми з вами знаємо про слабкості і неміч людську. Але ми з вами знаємо і про силу Духа Божого! Ця сила також явлена нам у знаках бурі і вітру, які крушать гори, скелі і дерева! Буря – це сила Божа!

Не думайте, що слово «дух» означає тільки якесь безтілесне віяння. Дух – це сила, подібна до урагану, яка може перевернути все життя людини. Вона може із слабкого зробити могутнього, з грішника – святого, з людини, яка не може побудувати своє життя, з розсіяного, слабкого і немічного – може зробити героя, могутнього виконавця задумів Божих! Ось що таке сила Божа!

І, нарешті, голуб. Голуб – це знак надії.

Ви всі пам’ятаєте зі Священного Писання розповідь про потоп, коли за гріхи людські землю покрили грізні води повені. І тільки Ной залишився у своєму ковчегу і врятувався.

Багато днів носило його корабель бурхливими хвилями, і він так чекав, коли ж нарешті з’являться хоч перші ознаки суші. Але навколо були лише одні хвилі, пустинні хвилі. І одного разу він випустив голуба, і голуб піднявся в небо, полетів, і через якийсь час повернувся на корабель: у нього в дзьобі була гілочка маслини. Значить, подумав Ной, десь вже земля вийшла з моря і дерева розпустилися. Надія увійшла до його серця. І дійсно, цей голуб знаменував кінець повені, кінець потопу, кінець смертей – початок життя!

Ось чому Дух Божий позначається у вигляді голуба – це є знак надії! Ось чому у вигляді голуба являється Він і на Йордані – як знак надії.

Якщо ми з вами йдемо в храм Божий і сподіваємося тільки на людське, то ми будемо глибоко розчаровані. Хто шукає людських звичаїв – той знайде людські звичаї. Хто шукає зовнішньої краси – той знайде зовнішню красу. Але хто шукає Духа Божого – той знайде Бога, а не людину! І це тому, що ми шукаємо сили Божої, а не передань людських. От для чого ми приходимо сюди і молимося: «Прийди і вселися в нас!» – молимося Духові Божому. І дійсно, Він вселяє в нас надію, незважаючи на усі випробування, труднощі і недосконалості нашого з вами земного життя.

Дух Божий явив нам волю Творця у Священному Писанні. Це Він продиктував євангелістам, пророкам, мудрецям, апостолам, продиктував ті мудрі слова, в яких відобразилася воля Божа у Священному Писанні. І коли ми з вами відкриваємо ці святі сторінки, ми повинні пам’ятати, що не лише людина писала їх, але і Дух Божий! Значить, це не просто слово людське, але і Слово Боже.

Якщо ми з вами сподіватимемося лише на людське, як ми подивимося на своє життя, на життя всієї Церкви?! Із сумом. Тому що багато було падінь, небезпек, часів занепаду, багато було в житті Церкви таких років, коли здавалося, що вона може зникнути з лиця землі. Якщо сподіватися лише на людські дарування, здібності, на людські сили, то ми можемо сказати: у нас попереду немає надії. Але ми сподіваємося на інше. Ми знаємо, що не людиною стоїть Церква, а силою Духа Божого! І ця сила перемагає всі перешкоди! Тому, скільки б ні було єресей, розколів, гріхів, гонінь, переслідувань – усього, чим повна історія нашої Церкви, – сила Духа Божого непереможна.

І, нарешті, Дух Божий веде кожного з нас, печеться, як мати над дитиною, над кожною душею! І якщо ми, звертаючись хоч зрідка з щирою, глибокою молитвою до Бога, відчуємо на мить Його торкання, дотик Його незримої руки, відчуємо як би руку, що зміцнює і підтримує, – це означає: з нами Дух Божий, Який нам допомагає, Який нас супроводжує на життєвому шляху.

Одного разу двоє робітників засипало в шахті; пройшли години, вони боялися там задихнутися, шукали в темряві виходу і не могли знайти. Вони прийшли у відчай, кричали, звали, кидалися, падали на землю. І от один з них сказав: «Стривай. Заспокоїмося, помолимося, зберемося з силами і прислухаємося: чи немає де вітерцю?» Товариш послухався його, став прислухатися, обоє заспокоїлися, і раптом у тиші вони відчули, що звідкись спереду тягне легкий вітерець – значить, там є вихід. Вони пішли в той бік – і знайшли отвір, через який врятувалися.

Ось так і наше з вами життя. Які б не були в ньому негаразди і труднощі, – не зневірятимемося, зупинимося, помолимося, зосередимося, прислухаємося – звідки кличе нас Дух Божий? Він кличе нас туди, де є спасіння, де Царство Небесне, Він обіцяє небачене, але велику обіцянку, яка усіх нас зробить дітьми Божими через силу Його Святого Духа. Амінь.

Автор: протоієрей Олександр Мень

Усе по темі: День Святої Трійці