Наші небесні рідні

Церковні свята – невичерпне джерело розради, підбадьорення і надії, і якби ми тільки замислювалися над їх сенсом, наше життя було б набагато радіснішим. Це стосується і дня Усіх Святих. Що ми згадуємо цього дня?

Що у світі, в якому ми живемо, є мета, сенс і призначення. Усі події світової історії, радісні чи нестерпно трагічні, звернені до однієї мети – і ця мета є Царство, що складається зі святих. Навіщо проходять віки, навіщо виникають, зміцнюються і гинуть могутні держави, навіщо Церква проповідує Слово Боже, навіщо благовісники вирушають у далекі країни, навіщо взагалі створений всесвіт, навіщо світять зірки, навіщо створені галактики? З однією метою – щоб Царство наповнилося святими. Всесвіт створений, щоб породити святих; історія розвивається, щоб в ній являлися святі, життя на землі існує, сонце сходить і дощ падає з тією ж метою – щоб явилися святі Божі.

Такий задум Божий про всесвіт; Він побажав розділити те вічне життя, любов і радість, яку має Він Сам, із створеними істотами – ангелами і людьми. Те, що Він хоче створити в результаті – прославлений і преображений всесвіт, в якому спасенні люди і ангели складають одну сім’ю, Голова якої, – Христос. Усі віки церковної історії пройшли для того, щоб безліч людей, з усіх народів, покаянням і вірою увійшли до Його дому і залишилися там назавжди.

Чиїсь імена ми знаємо і шануємо; але святих у Бога значно більше, ніж ми знаємо – і, зокрема, тому Церква відзначає цей день, звертаючись до них усіх: «Усі святі, моліть Бога за нас»

Цього дня ми особливо згадуємо, що в нас є величезна любляча сім’я, наші батьки і брати, матері і сестри, які раніше нас пройшли шляхом спасіння і нині перебувають з Господом на небесах. Ми ніколи не буваємо самотні, забуті, кинуті – безліч поглядів, повних любові, турботи, глибокого співчуття, звернені на нас з небес, навіть коли ми цього не відчуваємо – більше того, у такі моменти особливо.

Церква вірить, що святі, потрапивши на небеса, в жодному разі не забувають нас, але по волі Божій про нас піклуються. Подібно до того, як у люблячій сім’ї Батько доручає старшим дітям піклуватися про молодших, так і на небесах ангели і святі печуться про нас.

Це свято нагадує нам про те, що Церква – це не «громадська організація», це містичне тіло, співтовариство, що об’єднує усіх православних християн, які нині живуть, з тими, хто вже перебуває на небесах. Належачи до Церкви, ми належимо до цих зібрань, що тривають через усі країни і віки, Голова яких – Христос. Належати до Церкви, з благоговінням входити під храмове склепіння, приступати до святих Христових Тайн – означає належати небесам; піти з Церкви – означає порвати з небесами.

Там, на Небесах, у Господа і Його святих, немає ненависті, немає конфліктів, немає розподілів – там лише любов і справжнє братерство, там прощені всі гріхи і образи та зцілені всі рани. Святі нагадують нам про Небеса – про ту реальність, наповнену присутністю Господньою, в якій вони перебувають у нескінченній радості і розраді, про наш Дім, де наші рідні чекають на нас, щоб тепло зустріти.

Святі нагадують нам і про надію. Це були подібні до нас люди, зроблені з тієї ж плоті і крові. Які жили в часи, які теж були повні перешкод і спокус, – не менші, ніж наші. І вони дійшли, вони тепер удома, у Господа. Значить, і нам не можна сумувати, і ми дійдемо і свого часу приєднаємося до них.

А зараз, поки ми проходимо наш земний шлях, з усіма його пастками, ямами і корчами, з усіма блукаючими вогниками і хибними покажчиками, нам дуже важливо не відриваючись бачити перед собою Місто Святих, Небесний Єрусалим, куди ми йдемо, і, за допомогою Божою і за молитвами всіх святих, дійдемо.

Автор: Сергій Худієв

Усе по темі: Неділя Всіх Святих