Прагнення до святості

Триптих роботи Якоба Корнеліса ван Остзанена

Сьогодні в Першу неділю, в перший недільний день після П’ятидесятниці, після дня народження Церкви, ми молитовно згадуємо усіх святих. В давнину говорили: «Поганий той козак, який не хоче стати отаманом». Тобто поганий той християнин, який у своєму житті не прагне стати святим!

У книзі премудрості Соломона сказано так: «А праведники живуть повік; нагорода їх – у Господі, і піклування про них – у Вишнього. Тому вони одержать царство слави і вінець краси від руки Господа, бо Він покриє їх правицею і захистить їх…» (5:15-16). «Бог випробував їх і знайшов їх достойними Його. Він випробував їх, як золото в горнилі, і прийняв їх як жертву вседосконалу» (3:5-6).

Святі, це також самі люди як і ми, з гріхами, зі спокусами і часто надзвичайно тривалими, болісними випробуваннями, незважаючи на всі ці пристрасті, страждання, спокуси і гріхи, таки досягли святості – значить, і грішна людина, якщо хоче, то може стати святою! Можемо і повинні і ми з вами стати святими. А чи стаємо ми ними?

Всі Святі невипадково згадуються через тиждень після Трійці – на Трійцю була встановлена Церква, це день її народження, посаджене насіння в землю. І ось ми бачимо, яким яскравим кольоровим великим пишним стало це дерево – святі мученики і сповідники, преподобні і пророки, юродиві і святителі. Цим показується, що святість – це плід Духа Святого. Цей плід дозрів не в якихось напівбогах, велетнів або інопланетян, а у звичайних людях, можна так сказати зроблених з того ж тіста, що й ми з вами.

Коли Святий Дух зійшов на апостолів у Сіонській горниці, Він зійшов не тільки для тих, хто тоді в ній був присутній. Він зійшов для всього світу. І ми робимося причетними цього Духа в момент хрещення, у момент здійснення святих Таїнств, в момент, коли підходимо до Святої Чаші. У день Усіх святих, церква нагадує нам, з одного боку, про велич всіх святих, які, як зірки, наповнили весь неосяжний небосхил, а з іншого боку, про те, що ми з нами цей час пропустили повз себе, ледь-ледь винесли самі крихти духовного досвіду і духовного повчання. І щоб допомогти нам, Свята Церква, з завтрашнього дня заповідає вступити в Петрівський піст, як би закликає скористатися цим черговим постом, щоб очистити своє серце, освятити свої помисли, посповідатися причаститися, підійти до Бога, підійти до всіх святих і постаратися разом з ними увійти в цю Церкву Торжествуючу, яку ніякі сили ніколи не зможуть здолати, бо так сказав сам Спаситель.

Святими не народжуються, ними стають, завдяки «Надбанню Духа Святого», як колись сказав св. Серафим Саровський. У святих ми шануємо не безгрішність (безгрішний лише Бог), не творені ними чудеса, висловлювані передбачення, подвиги аскетики, зцілення, чудеса, а ту благодать Божу, яка в них засяяла, зробивши їх «істинними Храмами Духа Святого».

Як писав апостол Павло: «Але кожному дається виявлення Духа на користь. Одному дається Духом слово мудрости, іншому – слово знання, тим же Духом; іншому – віра, тим же Духом; іншому – дари зцілення, тим же Духом; іншому – творення чудес, іншому – пророцтво… Усе це творить один і той же Дух, наділяючи кожному осібно, як Йому завгодно. Бо, як тіло одне, але має багато членів, усі члени одного тіла, хоч їх багато, утворюють одне тіло, – так і Христос. Бо всі ми одним Духом хрестилися в одне тіло, юдеї чи елліни, раби чи вільні, і всі єдиним Духом напоєні». (1Кор. 12:7-13)

Згідно зі словами Апостола, церква вшановує самих різних людей, що отримали безцінний дар Святого Духа через своє життя або через свою смерть. При цьому треба розуміти, що майже ніхто з святих не ставав таким миттєво, але ніхто не знаходив «помазання Божої благодаті» раптово і без свого сильного бажання бути з Богом. Але крім помазання благодаттю святі завжди залишалися звичайними людьми зі своїми звичками, людськими немочами, складними моментами в житті, за які вони гірко каялися. Апостол Павло називає святими всіх віруючих християн. І зрозуміло – людина створена Богом за образом і подобою Божими і сенс життя християнина полягає в тому, щоб стати подобою Божою, максимально уподібнитися Богові.

Першим увійшов в рай Розбійник. Завдяки покаянню і словам «Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє!» (Лк. 23:42). Марія Єгипетська – ще один із яскравих прикладів покаяння: з ранньої юності вона вдавалася до розпусти, потопала в гріху, спокушала всіх оточуючих чоловіків. І раптом вона захотіла увійти до церкви, куди її не пустила сила Божа. Тоді Марія і зрозуміла весь жах свого життя і до кінця днів каялася про свої гріхи.

Скільки всього святих у християнстві – невідомо. Житія та описи святих не вміщаються в самі товсті книги, про подвиги тисячі християн ніколи не буде відомо. Ми не дізнаємося про мучеників перших століть християнської церкви, розірваних дикими звірами на арені цирку за віру в Христа, невідомими для нас залишаться імена подвижників і ченців, що жили у видаленні від світу і так гаряче молилися за людей і весь світ. Святі є і тепер серед нас. Вони практично наші сучасники, вони мешкали на сусідніх вулицях, слухали радіо, їздили в автомобілях, ходили в магазини і жили звичайним життям. Тим самим вони показують нам, наскільки близько від нас знаходиться благодать Божа, варто лише захотіти і головна мета життя християнина – виявляється досяжною. Тому ми святкуємо сьогодні пам’ять тих звичайних людей, хто здобував Духа Святого і знайшов помазання благодаті.

«Заповідь нову даю вам: щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного» (Ін. 13:34), – говорив Христос. Якщо будете любити один одного, якщо наша любов не буде егоїстичною, якщо ми будемо любити людину не тому, що вона нам приємна, або вигідна, а тому, що вона – наш брат у Христі, створений за образом і подобою Божою, якщо ця любов буде опромінювати наше життя, якщо ми будемо прагнути до того, щоб на кожному кроці свого життя нести радість людям, нести радість усім, хто сумує, нести радість тим, хто потребує розради, якщо люди будуть відчувати, що в нас горить вогонь любові, – то в цьому вогні любові згорять всі ваші гріхи, згорять всі ваші недоліки, всі спокуси зникнуть, і виявиться так легко перемогти всякий гріх і перемогти батька усякого гріха, тобто диявола.

Дорогі брати та сестри, Любіть один одного, і ви наблизитеся до Бога, полюбите Бога. Любіть один одного, і ви підете по шляху святості. Розвивайте в собі любов, і тоді ваше життя буде як життя святих. Хоча й не без труднощів, але все ж сповнене радості і духовного блаженства. І тоді вам не страшна буде навіть смерть, тому що для вас кінець життя буде не страшна смерть, а блаженне успіння. Тоді в кінці вашого життя вас буде чекати не порожнеча, а вічна пам’ять. Тоді й ми з вами і наші нащадки увійдемо в цей собор святих. Амінь.

Автор: ієрей Іоан Монастир

Усе по темі: Неділя Всіх Святих