Наївні чи Святі?

Першими покликаними до апостольства Христового стали дві пари братів-рибалок, галилеяни. Цікаво, що перших двох, Симона-Петра і Андрія, Господь кличе тоді, коли вони закидають сіті у море, тобто при роботі. Не каже нам Євангеліє, що вони завершили роботу і аж тоді пішли на поклик Учителя, але що вони негайно кинули сіті й пішли за Ним. Інших двох братів, Якова та Івана, Христос кличе тоді, коли вони лагодять сіті у човні разом із батьком. Ті також, як і перші, не завершили свою роботу, але зараз же, кинувши човна і свого батька, пішли слідом за Ним.

Що думали апостоли, коли отак раптово і несподівано, нікого не попередивши та ні з ким не порадившись, змінили своє життя? Чи розуміли галилейські рибалки обітницю стати рибалками світу? Чи знали, що пішовши за Ісусом, ітимуть тим шляхом до смерті? Чи відали, що замість праці на водах доведеться їм долати пустелі? Замість щорічних прощ до Єрусалиму доведеться простувати до Риму і аж по край світу? Чи могли бодай уявити, що усе це для них значить?

Мабуть ні. Але вони негайно пішли. Бо якось явно відчули, що поклик є від Бога. І не стали вони зволікати, завершуючи справи; не стали роздумувати і зважувати, яку користь це їм принесе; не стали радитись з ніким, щоби прийняти остаточне рішення.

Мабуть їхні сучасники вважали їх наївними, адже як так легкодушно можна піти за тим, кого не знаєш? Мабуть вважали їх безвідповідальними, адже як можна отак раптово залишити все: і батька, і сіті, і човен та піти невідомо куди? І мабуть називали їх недобрими чоловіками для своїх дружин чи батьками для своїх дітей, адже як можна було їх проміняти на мандрівного Учителя? І мабуть ніхто не захоплювався їхньою відчайдушністю і рішучістю в слідуванні за невідомим і незнаним Проповідником. Окрім Бога, Який їх покликав.

Сьогодні ми не вважаємо першопокликаних апостолів наївними, безвідповідальними, недобрими. Сьогодні величаємо їх як святих і Боговидців. Але чому так журимося, коли наші сучасники звуть нас наївними, безвідповідальними і недобрими лише тому, що віримо Тому, Хто кличе і сьогодні: «Іди за Мною»? Чому сьогодні не можемо негайно повірити Богові, але мусимо завершити працю, навчання, кар’єру, щоб бути певним, що прийшов час іти за Ним? Чому сьогодні ми повинні усе старанно зважити і обдумати перше, ніж довірити себе Богові?

Автор: Марія Ярема

Усе по темі: 2 Неділя після П’ятидесятниці