Гармонія між зовнішнім і внутрішнім

Нагорна проповідь, Себастьяно Річчі

Стережіться, не творіть милостині вашої перед людьми для того, щоб вони бачили вас: інакше не буде вам нагороди від Отця вашого Небесного. Отже, коли твориш милостиню, не сурми перед собою, як роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, щоб прославляли їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. У тебе ж, як твориш милостиню, нехай ліва рука твоя не знає, що робить правиця твоя, щоб милостиня твоя була потаємною; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. І, коли молишся, не будь як лицеміри, які люблять молитися у синагогах і на перехрестях, зупиняючись, щоб бачили їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. Ти ж, коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Який у таїні, і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. А молячись, не говоріть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослів’ї своєму почуті будуть. Не уподібнюйтесь їм, бо знає Отець ваш, чого ви потребуєте, раніше за ваше прохання до Нього” (Мф. 6:1-8).

Господь хоче, щоб людина робила добро безкорисливо – з бажання догодити Богові чи допомогти ближньому, а не заради вигоди і похвали. Господь хоче, щоб намір людини був так само бездоганний, як її слова і вчинки. За часів земного життя Спасителя благочестя було в шані, і євреї нерідко змагалися між собою, хто частіше і довше молиться, хто більш суворо постить, хто щедріше роздає милостиню. У цьому змаганні в них іноді, особливо в середовищі книжників і фарисеїв, добрі справи перетворювалися на засіб для здобуття похвал. Такий підхід до релігії призводив до лицемірства. Від доброї справи залишалася тільки видимість – одна шкаралупа, без змісту. Господь застерігає Своїх послідовників від показного благочестя, розрахованого “на експорт”, і закликає догоджати Богові від щирого серця.

Наводячи приклади добрих справ, Господь наставляє, як потрібно молитися і творити милостиню, щоб ці добрі справи були прийняті Богом. “Стережіться, не творіть милостині вашої перед людьми для того, щоб вони бачили вас: інакше не буде вам нагороди від Отця вашого Небесного” (Мф. 6:1). У цій і в подібних фразах Господь звертає увагу на мету, з якою ми приступаємо до доброї справи. Добра справа, здійснена “потаємно”, тобто не на показ, а для Бога, заслуговує від Нього на нагороду. Тут слід згадати, що заповідь “молитися потаємно” не відміняє, звичайно, громадської молитви, адже Господь закликав і до громадської молитви, кажучи: “Бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них” (Мф. 18:20).

Веління уникати зайвих слів учить не дивитися на молитву як на певне заклинання, де успіх залежить від кількості слів. Сила молитви полягає в щирості і у вірі, з якою людина звертається до Бога. Проте, тривала молитва не забороняється, а, навпаки, радиться, бо чим більше людина молиться, тим довше вона перебуває в спілкуванні з Богом. Сам Господь Ісус Христос часто проводив у молитві цілі ночі.

Необхідно звернути увагу на те, що далі в цій частині Нагорної проповіді Господь говорить про піст з тією ж усебічністю, з якою Він говорить про молитву і про милостиню. Отже піст потрібен. На жаль, сучасні християни на догоджання свого тіла зовсім нехтують подвигом стриманості. Люблять цитувати слова: “Не те, що входить в уста, оскверняє людину, а те, що виходить з уст, оскверняє людину” (Мф. 15:11). Між тим, без приборкання своєї похоті тілесної неможливо виправити своє серце. Тому інші чесноти, як молитва і співчуття, без подвигу стриманості не можуть розкрити себе в належній мірі.

Звичайно, живемо ми тепер в абсолютно інших умовах і при інших моральних стандартах. Навряд чи в наші дні стануть хвалити людину за її подвиги посту чи молитви – швидше її висміюватимуть як дивака. Тому християнинові доводиться хочеш не хочеш приховувати свої чесноти. Але це не означає, що лицемірство перестало існувати в наші дні. Воно просто прийняло інші форми. Тепер воно вдягається у форми удаваної ввічливості, нещирих компліментів. Нерідко за приємними словами і посмішками криються презирство і злість; в очі хвалять, а за спиною ганьблять. Таким чином, від християнської доброзичливості і любові залишається одна жалюгідна видимість. Це – те ж лицемірство, але в іншому одязі. Таким чином, проповідь Христова про нещирість спрямована проти всіх форм лицемірства, як старих, так і нових.