Зцілення слуги сотника

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

Кожного разу, коли в Євангелії розповідається про те, що хтось навертається до Господа, ми можемо назвати це молитвою, бо молитва і є звернення до Господа. Давайте подивимося, хто до Нього звертався і як. Дуже часто це були люди, що страждали, хворі, обтяжені скорботою і якимись недугами. Але, мабуть, так же часто це були люди, які молилися за інших.

Перше Своє диво в Кані Галилейській Господь здійснив на прохання Марії. Діва Марія попросила Його допомогти друзям або рідним, у яких вони були в гостях на весіллі, коли в тих закінчилося вино. І можна сказати, що це була перша молитва за інших Матері Божої. А пам’ятаєте, як принесли розслабленого паралітика, як його друзі розібрали дах і спустили носилки до Господа, вони теж просили за цього хворого. І сказано в Євангелії, що «Ісус, бачачи віру їх», здійснив зцілення. Згадайте сирійку, яка благала зцілити її дочку. А того нещасного батька, який привів до Нього біснуватого сина, і говорив: «Вірую, Господи! Допоможи моєму невірству» (Мк. 9:24).

Дуже важливо звернути увагу на ці молитви за інших. Не про свою біду, не про свою нужду, не про свою хворобу, а про нужду, біду, хворобу іншої людини. І це завжди виконувалося, завжди мало силу, бо в молитві за інших відступає наше себелюбство і на перший план виходить наше добре ставлення до інших людей. Тому молитва за інших часто буває вища, дорожча для Господа, ніж молитва тільки за себе.

Звичайно, ви можете запитати: а чому ж Господь не може почути тих, хто молиться сам за себе, чому обов’язково треба, щоб хтось клопотав за нас – адже ми всі однаково грішні люди? Бо коли ви приходите в храм або стаєте на молитву, і ваше серце болить за когось, і ви приносите своє благання про цю людину до Божого престолу, ви в цей час піднімаєтеся до цього престолу, і душа ваша летить до Господа і не лише сама піднімається туди, але вона на далекій відстані може підняти і ту людину, про яку ви молитеся. І означає, ви обоє вже як би не на землі, а над землею підняті, і тоді відступають наші земні закони і стихії, можуть відступити і хвороба, і спокуси, і важкі, страшні обставини.

Кожен з вас, хто молився за своїх друзів і близьких, знає, яка це велика сила – молитва. Кожен знає: іноді можна відчувати, коли за тебе моляться. От тому, дорогі мої, щоденно, коли ми з вами маємо стати на молитву перед Господом, передусім, ми повинні молитися про те, щоб була Його воля, а по-друге, ми повинні молитися про людей, не втомлюватися, не зупинятися, не лінуватися, бо немає більшої любові, ніж та, яка проходить через молитву. Цим тримається Церква, Вона стоїть на вірі і на любові людей. І якщо ми молимося один за одного, ми тісно, братські і сестринські пов’язані між собою, бо діє сила Божа, а не наша людська неміч.

І якщо ви бачите, що не здатні допомогти людині справою чи словом, що неможливо відвести її біду, неможливо її вилікувати, то завжди пам’ятайте, що в нас є Господь і є тверда і надійна опора – це молитва. Випробуйте це на практиці, перевірте, палко і сильно моліться за тих, хто вам дорогий, і ви побачите, що ваша молитва, якою б слабкою вона не була, все-таки буде дієвою, бо в ній проявиться сила Божа. І тоді ми з вами зрозуміємо і відчуємо, що ми самі винні в тому, що Господь нам здається далеким. Якщо ми закликатимемо Його, молячись про близьких, Він буде завжди з нами, ми будемо завжди Його відчувати. Він Сам сказав: «Бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них… і коли чого попросите у Отця в ім’я Моє, те зроблю, щоб Отець прославився в Сині» (Мф. 18:20; Ін. 14:13). Моліться всі за друзів своїх, за близьких своїх, і пізнаєте Божу любов. Амінь.

Автор: протоієрей Олександр Мень

Усе по темі: 4 неділя після П’ятидесятниці