Вірити в Божу допомогу

Коли Ісус Христос був на землі, обходив міста і села і навчав людей, оздоровляв хворих, люди по-різному ставилися до Нього. Одні радо слухали Його, приймали до свого дому, а інші ворогували з Ним, ненавиділи Його.

Усі чуда, які робив Спаситель, викликали подив у людей і переконували їх, що Ісус Христос не був просто людиною. Якщо і не всі визнавали Його Сином Божим, то більшість з них не заперечувала Його Божественної сили і схилялися перед Його всемогутністю. І неможливо було не схилитися, бачачи, як сліпим вертався зір, німі говорили, криві почали ходити, прокажені та інші хворі визволялися від своїх недуг за одним словом Спасителя. Тільки книжники і фарисеї, засліплені гордістю, не хотіли визнавати Ісуса Христа Божественною Особою і Месією. А прості люди, майже всі, побожно шанували Христа, вихваляючи Його і дякуючи Йому за ласку й добро, яке Він робив людям.

Коли Ісус прийшов у Гадаринський край і зустрів двох біснуватих, злі духи закричали їхніми устами: „Що Тобі до нас, Ісусе, Сину Божий?” (Мф. 8:29). Так вони казали, ніби не підлягали силі Божій. Насправді через саму присутність Христа вони відчували загрозу для своєї влади. Але трохи згодом, відчуваючи нестерпну муку від присутності Ісуса Христа і Його Божественної сили, вони вже принижено починають просити дозволу ввійти в стадо свиней, яке паслося неподалік і потім кинулося з кручі в море і втопилося.

Однак оздоровлення Ісусом двох біснуватих викликало незадоволення у мешканців тої місцевості і вони попросили Ісуса покинути їхні околиці.

Сьогоднішня євангельська розповідь черговий раз пригадує нам про важливість віри у житті християнина. Як медаль має дві сторони, так і віра людини приносить позитивні, або негативні плоди, як показує історія гадаринських біснуватих.

Сильна віра дає людині можливість відчувати присутність Христа у житті, і вже від цієї думки, що Бог є зі мною, злі сили відступають від нас.

Ознаками правдивої віри є не тільки визнати існування Бога і його риси, тобто сказати: Бог існує, Він є всемогутній, люблячий, добрий, милосердний. Людина слабкої віри каже: Бог існує, а людина сильної віри каже: Бог мене любить. Щоб людина отримала плоди своєї віри у ці риси Бога у своєму житті, має її щоденно застосовувати в особистій молитві, участю у Богослужіннях, приймаючи Святі Тайни, виконуючи заповіді. Це є важливий практичний спосіб відчути силу своєї віри і побачити її плоди.

Брак такого життєвого прояву віри, перевіреної, випробуваної і утвердженої власним духовним життям, приносить особі негативні плоди: людині бракує пізнання Бога і Його ознак, втрачається відчуття присутності Бога у житті, Божої опіки, ослаблюється надія і довір’я Богові, і тоді злі сили поволі втягають людину у гріх і вона легко віддаляється від Бога, а навіть проганяє Бога зі свого життя своїми гріхами.

В наш час люди, хоч і є хрещені, але ведуть себе, як погани, без зовнішніх знаків не можуть повірити у всемогутність Бога.

На жаль, подібних людей, що хочуть матеріальних чинників для ствердження віри, досить багато. Вони вірять у всемогутність і всюди присутність Бога, але одночасно хочуть матеріального підтвердження цього. До таких людей хочеться звернутися словами апостола Фоми: „Якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів… не повірю” (Ін. 20:25).

Подія в околицях Герасину, оздоровлення двох біснуватих і незадоволення його мешканців поведінкою Ісуса, ще раз переконує нас про важливість віри у житті людини, зокрема її практикування, застосування через молитву і Святі Тайни, виконання Божих заповідей. Хто справді живе вірою, Божими заповідями, той отримує її конкретні плоди: відчуває Божу присутність і Божу поміч у житті, Божий захист від різного впливу злих сил.

Тож проживаймо з Христом, взиваймо Його на допомогу і вірмо, що Він завжди буде з нами в годинах радості і смутку! Амінь.

Автор: о. Михайло Чижович

Усе по темі: 5 неділя після П’ятидесятниці