Святі первоверховні апостоли Петро і Павло, згідно з церковним переданням, прийняли святе мучеництво в один день – 29 червня. Ця дата вказана в древніх календарях, що дійшли до нас: (Римському ІV ст.; Карфагенському V ст.), у мартирологу блаженного Ієроніма (ІV ст.), в сакраментарії папи Григорія Великого (VІ ст.).
Дослідники вважають, що св. апостол Петро прибув у Рим у 67 році. Тут він багатьох навернув до Христа. У Римі він написав Друге соборне послання до християн, що навернулися з юдеїв і язичників та знаходилися в розсіянні в Малій Азії. Господь провістив йому про швидкий вихід із земного життя: «Незабаром повинен покинути оселю мою, як і Господь наш Ісус Христос відкрив мені. Буду ж старатися, щоб ви і по відході моїм пам’ятали це» (2Пет.1:14-15). З початком гонінь, які розпачав імператор Нерон, учні апостола Петра умовили його покинути Рим, щоб не втратити пастиря. З любові до них Петро погодився. Вийшовши з міста, на древній Апієвій дорозі апостол зустрів Ісуса Христа. На питання «Куди йдеш, Господи?» Спаситель сказав: «Йду в Рим, щоб знову розіп’ятися». Зараз на цьому місці стоїть храм («Domіne, Quo Vadіs?»),
в якому є копія з каменю, на якому відбилися стопи Господні.
Справжній камінь зі слідами Спасителя знаходиться в церкві св. Севастіана в Римі. Після повернення в Рим св. апостол Петро знаходився в Мамертінській темниці. З Мамертинської темниці апостола Петра відвели на Ватиканський пагорб, який розташований на правому березі річки Тибр. На пагорбі знаходився цирк Нерона. Тут св. апостол прийняв мученицьку смерть. Тут сповнилися слова Спасителя: «Коли ти був молодий, то підперізувався сам і ходив, куди хотів; коли ж постарієш, то простягнеш руки твої й інший підпереже тебе і поведе, куди не хочеш. Це Він сказав, щоб зрозуміли, якою смертю Петро прославить Бога. І, сказавши це, говорить йому: йди за Мною» (Ін. 21:18-19). Як і Учитель, апостол був зведений на хрест, але з упокорювання просив розіп’ясти його вниз головою. Тут же, на Ватиканському пагорбі, він був похоронений священомучеником Климентом Римським та іншими учнями. Місце це благоговійно зберігала пам’ять римських християн. Коли в 1941 р. біля собору св. апостола Петра проводилися розкопки, саме на цьому місці знайшли плиту з коротким і дуже змістовним написом грецькою мовою: «Петро тут».
Про час прибуття св. апостола Павла в Рим ми не знаємо. Як і св. апостолу Петру, Господь відкрив Своєму обраному сосуду (Діян. 9:15) час кончини: «Я вже стаю жертвою, і час мого відходу настав. Подвигом добрим я змагався, свій біг закінчив, віру зберіг; а тепер готується мені вінець правди, який дасть мені Господь, праведний Суддя, в той день; і не тільки мені, але і всім, що полюбили явлення Його» (2Тим. 4:6-8). Благоговійна пам’ять християн зберегла місце, де апостоли попрощалися. На цьому місці по Остійській дорозі стоїть присвячена обом апостолам церква. Апостола Павла привели в заміську місцевість, яка називається Сальвійські води. Як римський громадянин, він не міг бути розіп’ятим. Тут його обезголовили.
Над гробницею апостола Павла св. рівноапостольний Костянтин Великий у 324 році звів церкву.
Ієромонах Іов (Гумеров)
Усе по темі: День Петра і Павла