Чому день святих апостолів Петра і Павла звершується саме 29 червня?

Святі первоверховні апостоли Петро і Павло, згідно з церковним переданням, прийняли святе мучеництво в один день – 29 червня. Ця дата вказана в древніх календарях, що дійшли до нас: (Римському ІV ст.; Карфагенському V ст.), у мартирологу блаженного Ієроніма (ІV ст.), в сакраментарії папи Григорія Великого (VІ ст.).

Дослідники вважають, що св. апостол Петро прибув у Рим у 67 році. Тут він багатьох навернув до Христа. У Римі він написав Друге соборне послання до християн, що навернулися з юдеїв і язичників та знаходилися в розсіянні в Малій Азії. Господь провістив йому про швидкий вихід із земного життя: «Незабаром повинен покинути оселю мою, як і Господь наш Ісус Христос відкрив мені. Буду ж старатися, щоб ви і по відході моїм пам’ятали це» (2Пет.1:14-15). З початком гонінь, які розпачав імператор Нерон, учні апостола Петра умовили його покинути Рим, щоб не втратити пастиря. З любові до них Петро погодився. Вийшовши з міста, на древній Апієвій дорозі апостол зустрів Ісуса Христа. На питання «Куди йдеш, Господи?» Спаситель сказав: «Йду в Рим, щоб знову розіп’ятися». Зараз на цьому місці стоїть храм («Domіne, Quo Vadіs?»),

Храм “Domіne, Quo Vadіs”

в якому є копія з каменю, на якому відбилися стопи Господні.

Справжній камінь зі слідами Спасителя знаходиться в церкві св. Севастіана в Римі. Після повернення в Рим св. апостол Петро знаходився в Мамертінській темниці. З Мамертинської темниці апостола Петра відвели на Ватиканський пагорб, який розташований на правому березі річки Тибр. На пагорбі знаходився цирк Нерона. Тут св. апостол прийняв мученицьку смерть. Тут сповнилися слова Спасителя: «Коли ти був молодий, то підперізувався сам і ходив, куди хотів; коли ж постарієш, то простягнеш руки твої й інший підпереже тебе і поведе, куди не хочеш. Це Він сказав, щоб зрозуміли, якою смертю Петро прославить Бога. І, сказавши це, говорить йому: йди за Мною» (Ін. 21:18-19). Як і Учитель, апостол був зведений на хрест, але з упокорювання просив розіп’ясти його вниз головою. Тут же, на Ватиканському пагорбі, він був похоронений священомучеником Климентом Римським та іншими учнями. Місце це благоговійно зберігала пам’ять римських християн. Коли в 1941 р. біля собору св. апостола Петра проводилися розкопки, саме на цьому місці знайшли плиту з коротким і дуже змістовним написом грецькою мовою: «Петро тут».

Про час прибуття св. апостола Павла в Рим ми не знаємо. Як і св. апостолу Петру, Господь відкрив Своєму обраному сосуду (Діян. 9:15) час кончини: «Я вже стаю жертвою, і час мого відходу настав. Подвигом добрим я змагався, свій біг закінчив, віру зберіг; а тепер готується мені вінець правди, який дасть мені Господь, праведний Суддя, в той день; і не тільки мені, але і всім, що полюбили явлення Його» (2Тим. 4:6-8). Благоговійна пам’ять християн зберегла місце, де апостоли попрощалися. На цьому місці по Остійській дорозі стоїть присвячена обом апостолам церква. Апостола Павла привели в заміську місцевість, яка називається Сальвійські води. Як римський громадянин, він не міг бути розіп’ятим. Тут його обезголовили.

Усікновення голови святого Павла, Енріке Сімоне

Над гробницею апостола Павла св. рівноапостольний Костянтин Великий у 324 році звів церкву.

Ієромонах Іов (Гумеров)

Усе по темі: День Петра і Павла