Надія на Господа Бога

Ходіння по воді, Іван Айвазовський

Буря, яка застала апостолів на морі, сталася після чудесного розмноження Ісусом п’яти хлібів. Такий зв’язок подій має для нас важливе духовне значення. Святі Отці кажуть, що духовне життя християнина подібне до походу в гори, де треба багато раз підніматися на пагорби і спускатися вниз. Подібно у духовному житті християнина є моменти душевного піднесення, радості, і є моменти духовної прохолоди – смутку, пригнічення, розчарування.

Подібно, як апостоли боролися з хвилями бурі на морі, так і в нашому житті приходять хвилі різних випробувань: спокусливих думок, дрібних суперечок з рідними, непорозумінь, конфліктів, хвороб. Бог допускає такі випробування, щоб вони служили духовному зміцненню нас. Таке зміцнення складається з двох частин. Найперше ситуація випробування має вплинути на наш розум, просвітлити його, спонукати нас глибше обдумати ситуацію, проблему, пізнати і зрозуміти, що є добре і зле, що є корисне і шкідливе для мене, допомогти нам краще зорієнтуватися в ситуації, як правильно поступити в даній ситуації. Коли ми спокійно оцінимо становище, то тоді знайдемо добру та успішну розв’язку.

Пізнання добра і зла в конкретній ситуації допомагає краще пізнати самих себе, свої сили і можливості, що я можу змінити, вирішуючи дану проблему, а що ні.

Пізнання ситуації і себе самого повинно вплинути на нашу волю і спонукати нас до конкретних дій, практичного підходу до вирішення проблеми, а зокрема послужити спонукою до молитви, звернення по допомогу до Бога, і стати практичним проявом довір’я і надії на Нього.

Прикладом такої надії є поведінка апостола Петра. Коли він ішов по воді і дивися на Ісуса, тобто покладав на дію на Нього, доти йшов впевнено по воді. Через погляд Петра на Христа, надію на Нього, вода ставала під його ногами твердою основою, як земля. Коли ж Петро звернув свій погляд на сильний вітер і розбурхані хвилі, відвернув на мить свою увагу від Христа, почав перейматися хвилями, тим самим ослабив свою надію на Нього і почав потопати. Але коли знову з надією звернувся до Ісуса про допомогу, скрикнувши: „Господи, спаси мене!”, був врятований з води: „Ісус зараз же простяг руку, підтримав його і говорить йому: маловіре! Чого ти засумнівався?” (Мф. 14:30,31). Як бачимо, Ісус не тільки врятував його тіло, а також його душу від загибелі у хвилях зневіри і безнадійності. Словами – „Маловіре! Чого ти засумнівався?”, Христос духовно підтримав і зміцнив його дух.

Кожне випробування має відкривати нам обмеженість наших сил і можливостей, зміцнювати зв’язок віри і надії з Богом. Тоді надія на Бога вкаже вихід з ситуації, все розставить на свої місця, допоможе віднайти вартість себе і сенс життя.

Надія на Христа не звільняє нас від випробувань і спокус, але захищає від їх наслідків, шкідливого впливу, дає силу перемагати спокуси.

За прикладом апостола Петра стараймося у вирішенні різних справ завжди покладати надію на Бога. Хай наша надія на Господа Бога помагає нам мужньо, мудро і успішно вести духовну боротьбу, спокійно переживати різні випробування, зближає нас до Бога і єднає з Ним. Амінь.

Автор: о. Михайло Чижович

Усе по темі: 9 неділя після П’ятидесятниці