Заспокойтесь! Це Я, не бійтеся!

Ходіння по воді, Шарль Де Лафос

«Заспокойтесь! Це Я, не бійтеся» (Мф. 14:27) Ці євангельські слова чуємо в дев’яту неділю після Зіслання Святого Духа. Після того, як Христос здійснив чудо помноження хлібів, Він примусив Своїх учнів сісти в човен і плисти на інший берег Галилейського моря. Чому примусив? Ісус знав, що цієї ночі буде велика буря. Чому свідомо посилає апостолів на небезпеку, а сам йде на гору молитися? Він немовби залишає їх… Хвилі кидають човном, темна ніч навкруги – морок, страх і відчай.

Як часто у житті піднімається буря, з’являються несподівані труднощі! Тоді нам видасться, що Бог нас покинув, що немає порятунку, ми тонемо… А Господь у цей час стояв високо й молився за світ і за тих, які внизу боролися з хвилями.

Коли нам важко, Ісус стоїть над нами, не тільки молячись, але спускається і приходить крізь бурі життя із простягнутими для порятунку руками, спокійним голосом закликає не боятися. Христос вчить переборювати труднощі, не забуваючи про постійну Божу присутність у нашому житті.

Апостоли були вражені, побачивши Господа, Який ішов до них ступаючи по воді. Петро захотів наблизитися до Христа, наслідувати Його, йдучи по воді. Господь заохочує його: «Іди!» Якщо захочемо жити за Євангелієм, обов’язково почуємо голос Христа: «Йди!» Але якщо почнемо вагатися, тоді все вислизне у нас із-під ніг, як у Петра, і потонемо. «Господи, спаси мене, я гину, духовно гину, черствію, втрачаю віру», – як важливо знову звернути свій зір до Христа, присутнього біля нас постійно.

Кожен із нас, якби справді свідомо дивився на своє життя, постійно бачив би диво Божої присутності, коли наша душа, зламана і розчавлена, піднімається із дна – це більше, аніж людина, яка йде по воді.

За матеріалами сайту www.ukr-parafia-roma.it

Усе по темі: 9 неділя після П’ятидесятниці