Ісус та Петро ходять по воді

Ця історія має дві головні теми, які взаємно переплітаються: перша є свідченням про надзвичайну діяльність Ісуса, в іншій спостерігаємо труднощі життя у вірі, які властиві Його учням.

Мойсей, Ісус Навин, Ілля та Єлисей – всі чинили чудеса, пов’язані з розділенням вод, – моря, або Йордану. Проте єдиним, про кого Писання розповідає як про того Хто «ходив» по воді, – був сам Господь. Тут же по воді йде звичайна людина – Петро. Це стає можливо завдяки надзвичайній Присутності та слову Того, Хто на сумніви та переляк учнів («ученики, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і говорили: це привид. І зі страху закричали», – Мф. 14:26) відповідає: «Заспокойтесь! Це Я (Εγω ειμι – ego eimi), не бійтеся» (Мф. 14:27). Грецький оригінал цього виразу, на українську мову дослівно перекладається «Я Є» і тим самим вказує на ті самі слова, якими Господь об’явився в палаючому кущі Мойсеєві на горі Хорив (пор. Вих. 3:14; в іншому місці цю гору називають Синай – пор. Сир. 48:7).

В Євангелії від Івана, одним з головних завдань якої є підкреслити факт, що Бог воплотився в Ісусі, сам Ісус аж 147 разів повторює ці слова на означення власної Особи. Матфей показує, що так довго, як ми довіряємо слову Того Хто Є, – ми є здатні на цілком неможливі з людської точки зору вчинки, – як тільки Ісус сказав: «Іди!», Петро вискочив з човна та пішов Йому назустріч. Поки він не зводив своїх очей з Ісуса, то чинив неможливе, проте коли зосередив увагу на сильному вітрі та розбурханому морі, то налякався й почав потопати. І хоч ця подія могла викликати в пам’яті перших читачів Матфея історії про перехід Ізраїлю через Червоне море та Йордан (пор. Вих. 14:15-25; ІН 3; також в одному равіністичному переданні розповідається, що перший ізраїльтянин, який переходив через Червоне море почав тонути в його хвилях, проте був врятований жезлом Мойсея, яким той розділив море.), – вчинок Петра, був ще більшим чудом, – чудом можливим завдяки довірі Христові. Без цієї «відваги довіри» до Христа та Його слова, всяка наша активність буде будовою на піску (пор. Мф. 7:24-27).

Дуже багато наших сучасників не знають справжнього Ісуса. Для одних Він є просто добрий учитель, для інших легендарний чудотворець та пророк, ще інші через різні приватні негативні досвіди пов’язані з т. зв. духовним середовищем, – воліли б взагалі оминати розмову про Нього. Є й такі, які просто бояться забагато думати про Нього, бо тоді Він стає викликом для їхнього сумління, а дехто навіть думає, що обов’язково щось втратить, якщо тільки впустить Ісуса в своє життя…

Словами сьогоднішнього Євангелія Матфей свідчить, що Ісус Є Той Хто Є. Він може втихомирити будь-який ураган у нашому житті, подібно, як і розсіяти темряву будь-якої ночі. Може наповнити правдивим змістом наше життя, викинути з нього те, що насправді дуже маловартісне та минуще, а обдарувати власним Життям, що дозволить і нам бути причасними оцього вічного Божого «Я Є». Для цього потрібно тільки одне – визнати, що без Нього ми є просто дуже слабкі, лякливі та маловірні, й що подібно як потопаючий Петро потребуємо Його допомоги.

Потребуємо Його сильної руки, яка б підтримувала нас у нашому християнському свідченні серед ночі цього, часто надто загрозливого, світу. Врешті потребуємо, щоб Він завжди був у човні нашого життя та дарував нам мир, надію, радість та любов, якими зможемо ділитися з іншими…

 

Думки, над якими вартує розважити впродовж наступного тижня:

  • Фоном для цієї події є молитва Ісуса на самоті (Мф. 14:22-24): після молитви Ісус приходить по воді до учнів, які перебувають у човні й усе навколо вщухає… Скільки часу ми присвячуємо молитві, щоб озброївшись Божим миром, щодня виходити з дому в розбурхане море нашого сьогодення?
  • Матфей демонструє, що прихід Ісуса приносить кінець страхові учнів (Мф. 14:25-27). Що перешкоджає нам запрошувати Його кожного дня в човен нашого життя (родини, суспільства, тощо)?
  • Ісус дуже хоче, щоб ми наслідували Його вчинки, й терпеливо ставиться до наших спроб та невдач (Мф. 14:18-21). Чи просимо в Нього сили та завзятості, щоб не опускати рук й не розчаровуватися, коли навколо виглядає так ніби «все пропало»?
  • В біблійній мові море часто уособлює богопротивні сили. Чи віримо, що Ісус має владу, розв’язати будь-яку кризу (пор. Мф. 8:26), якщо на це приходить час (Мф. 14:32)?
  • Сила Ісуса привела учнів до визнання унікальної ідентичності Його особи. Чи розповідь Євангелія та діяння Бога в житті тисяч свідків Його любові впродовж історії, є вистачальними для нашого особистого проголошення Ісуса Господом нашого життя?

Автор: о. Юрій Щурко (з циклу: “Розважання над Словом Божим“)

Усе по темі: 9 неділя після П’ятидесятниці