Усі ми покликані до Преображення!

Говорячи про мету людського життя, про головне в ньому, Господь закликає нас шукати передусім Царство Боже та правду Його (Мф. 6:33), додаючи, що все необхідне з точки зору життєвих потреб нам додасться.

Це вчення про Царство Боже як про мету людських спрямувань займає важливе місце в проповіді Спасителя.

Так, у молитві Господній звучить прохання про те, щоб Царство Боже “прийшло”, тобто з’явилося в усій повноті в нашому, людському житті.

У другому місці Євангелія Господь говорить про те, що “Царство Боже всередині вас є” (Лк.17:21), тобто Його здобуття безпосередньо залежить від нашого внутрішнього, духовного стану.

Нарешті, Господь відкриває нам, що досягнення Царства Божого, як вищої мети, вимагає від нас постійної і напруженої праці, зусиль упродовж усього земного життя. Ця праця полягає в тому, щоб привести своє зовнішнє і внутрішнє життя в згоду з Правдою Божою.

Цю думку розвиває і апостол Павло, коли каже, що “Царство Боже – не їжа і питво, але праведність, і мир, і радість у Святому Духові” (Рим. 14:17). Ця тріада виражає ідею діяльного сходження людини до Бога, послідовного досягнення благодатної єдності з Ним.

Під праведністю тут розуміється життя по правді Божій, яка очищає людину і приводить її в покаянне почуття. Це почуття стає запорукою примирення людини з Богом і оточуючими людьми, бо той, хто плаче про свої гріхи, не може вже судити інших. Цей благодатний мир є дар Божий упокореній людині, і з цього миру народжується ні з чим не порівнянна радість у Святому Дусі, яка, якщо можна так сказати, є запорука, обіцяння прийдешнього Божого Царства.

Ми звикли говорити про скорботу і труднощі як про необхідну умову надбання Царства Божого. Але саме це Царство – є вища і безмежна радість, до якої споконвіку покликана людина і яка складає сенс усіх її спрямувань.

Мабуть, апостоли багато роздумували про Царство Боже, про те, що це таке, не розуміли, сперечалися… та це і видно з деяких їх питань і обмовок.

І от, вже незадовго до останніх Своїх страждань, Господь сказав Своїм учням дивні слова: “Істинно говорю вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже, що прийшло в силі” (Мк. 9:1).

Це була незвичайна, загадкова обіцянка, що не могла не заінтригувати, бо деяким з апостолів вже тут, на землі, відкривалася можливість побачити славу Божу, познати повноту Царства Божого, наскільки це взагалі можливо людям у тілі.

І через шість днів узяв Ісус Петра, Якова та Іоана, і вивів лише їх одних на гору високу, і преобразився перед ними. Одяг Його став блискучим, дуже білим, мов сніг, як жоден білильник не може вибілити на землі. І явилися їм Ілля з Мойсеєм, і розмовляли з Ісусом. При цьому Петро сказав Ісусові: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один та Іллі один” (Мк. 9:2-5).

Такими словами Петро висловив просту, але сильну думку, що більшої радості, ніж бачення Божої слави не можна і бажати.

Диво Преображення Господнього дивним чином “вмістило” в себе і самих учнів, дозволило їм безпосередньо відчути причетність Божеському єству, випробувати особисте преображення. Це стало можливим саме тому, що в Христі сталося примирення і єднання кожної людини з Богом, тільки апостолам це було дано відчути раніше других.

Це був надзвичайний, надприродний досвід, але досвід, до якого покликані всі без виключення люди, які живуть на землі. Саме про це говорив Господь, закликаючи нас до досконалості і святості. Але і цей надприродний досвід обоження, бачення Слави Господньої і Його світла є тільки відблиск того, що приготував Господь тим, хто любить Його, мала дещиця тієї радості, якої сподобляться праведники після загального воскресіння.

Із загальновизнаного тлумачення ми знаємо, що Господь, явивши учням Свою Славу, наскільки вони могли вмістити, бажав зберегти в їх душі тверде і повне уявлення як про Божественну Свою гідність, так і про істинність і непохитність обіцяних вищих благ, про реальність Божого Царства, радість якого не зможуть відняти в послідовників Христових ні Його прийдешні страждання, ні Його видиме приниження, ні сама смерть. Словом, Своїм дивним Преображенням Господь хотів затвердити учнів у вірі перед лицем майбутніх суворих і грізних випробувань.

Автор: священик Дмитро Шишкін

Усе по темі: Преображення Господнє