Преображення Господнє

Свято Преображення називають світлоносним святом. Але що означає це світло Преображення? На це питання дасть відповідь будь-який учень недільної школи і навіть будь-який богослов: світло Преображення – явлення Божественних енергій, і це одкровення було потрібне, щоб зміцнити учнів перед прийдешнім Хресним подвигом Спасителя. І дійсно, Господь незадовго до Преображення передбачає, що дехто з Апостолів сподобиться побачити “Царство Боже, що прийшло в силі” (Мк. 9:1). Спаситель бере із Собою на гору трьох найталановитіших учнів: Петра, Іоанна та Якова. Вони йдуть помолитися. Господь часто усамітнювався для молитви, і цього разу учні відправилися зі своїм Наставником щоб на самоті помолитися, у цьому не було нічого особливого. Коли Христос молився, учні заснули, але, прокинувшись, побачили свого Учителя в білому блискучому одязі, у сяйві і славі, і двох пророків, які розмовляли з Ним про майбутній хресний подвиг. Співрозмовниками були Мойсей і Ілля. І Петро вигукнув: “Наставнику, добре нам тут бути; поставимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі“, і Євангелісти, передаючі цю подію, помічають, що Петро не знав, що говорив (Лк. 9:33), і учнів охопив страх (Мк. 9:6). І от, коли Петро вимовляв ці слова, “з’явилася хмара, і осінила їх, і пролунав голос із хмари, кажучи: Цей є Син Мій Улюблений, Його слухайте!” (Мк 9:7). Після цього вигуку сяйво зникло, пішли пророки, пропала хмара. З гори спускалися мовчки, і тільки Господь просив апостолів нікому не говорити про це видіння до Свого воскресіння.

Очевидно, що Преображення якось пов’язане з дивом Хреста і Воскресіння, це підтверджують і слова Спасителя. Навіть зовнішні знаки свідчать про це: учні сплять на горі, як вони потім спатимуть у Гефсиманії, пророки утішають Господа перед хресним подвигом, як потім Його зміцнюватиме Ангел після моління про Чашу. Але тут апостоли бачать свого Учителя в славі, що приголомшила їх, так що Петро в подиві не знав, що казати.

Преображення, Лодовіко Каррачі

Для нас явлення Господа в славі – це, безумовно, щось величне і урочисте, і учнів вразило споглядання цієї пишності Божественної слави і краси, але здається, ми упускаємо важливий момент, роздумуючи про цю подію. Преображення Господнє – це не урочистість у світському розумінні цього слова, коли хтось підноситься у своїй славі над іншими, вражаючи глядачів грандіозністю своєї величі. Апостоли були уражені не такою величчю, а явленням упокорювання Христа у величі слави і сили. Саме в цьому сенсі стає очевидним зв’язок Гефсиманії і гори Преображення. Світло Преображення – це світло, яке так само невидимо йде і від Хреста, світло, що обпалює гордих духів явленням упокорювання Божого. Тому і чутний голос Отця, що йде з таємничої хмари, як він звучав на Йордані, коли Господь приймав Хрещення від Свого раба. Отець як би заступається за Сина, Який представ у величі упокорювання, підтверджуючи Його Божественну гідність. І самий дивний момент: Господа, Творця цього світу, утішають два Його пророки – Мойсей і Ілля. Ми можемо зрозуміти і прийняти, бо це природно, коли Бог являється Своїм пророкам і зміцнює їх, але коли пророк являється з втіхою до свого Бога – це дійсно Євангельська простота і нехтування всіма статутами цього світу, спростування всіх норм релігійної пристойності відносно творіння з Творцем. Це виклик світу і його правителям такий же сильний, як виклик Хреста і Воскресіння. Це виклик Божого упокорення.

Але важливо пам’ятати, що упокорення Господа було упокоренням любові до людини. У подиві, який не в змозі були виразити слова, апостол Петро тільки просить про те, щоб це диво ніколи не кінчалося: “Добре нам тут бути” (Лк 9:33). Де людині добре бути? Там, де кінчаються її страхи, там, де безпечно, там, де панує любов. З Богом безпечно, і тільки в Ньому людина може заспокоїтися, відпочити від своїх страхів і навіть від себе самої, бо “довершена любов проганяє страх” (1Ін. 4:18). З Богом-людинолюбом добре не заради благ, які Він обіцяє, а заради Нього Самого, Який упокорено любить і терпляче чекає, коли людина відкриє Йому своє серце. “Бачите, – писав пізніше один із свідків Преображення, – яку любов дав нам Отець, щоб нам називатися і бути дітьми Божими” (1Ін. 3:1). Називатися і бути – не просто по імені бути Його чадами, це не образний вираз, але – бути справжніми дітьми Божими – от яку честь дарував нам Господь, і в цьому дарі ми приєднуємося до таємниці Преображення: “Ми тепер діти Божі, але ще не відкрилося, що будемо. Знаємо тільки, що‚ коли відкриється, будемо подібні до Нього, тому що побачимо Його, як Він є. І кожний, хто має цю надію на Нього, очищає себе, бо Він чистий” (1Ін. 3:2,3).

Автор: архімандрит Сава (Мажуко)

Усе по темі: Преображення Господнє