Коротко про Преображення Господнє

* * *

Преображення, Лоренцо Лотто

Деякі важливі події в історії порятунку людства, як у Старому, так і в Новому Завіті, відбувалися на горах: випробування Господом віри Авраама на одному з пагорбів у землі Моріа, передача Мойсеєві десяти Божих Заповідей на горі Синай, багато інших випадків.

Євангельська подія Преображення Господнього веде нас на гору, яку прийнято ототожнювати з горою Фавор, що розташована в Галилеї. Ісус відкрив таємницю Своїм учням Петру, Якову і Іоанну для зміцнення їхньої віри. Коли Він мандрував з ними – учив їх про Царство Небесне і про Своє Друге пришестя в Славі. Але, здається, вони не до кінця розуміли те, що хотів їм передати Ісус. Для того, щоб вони сприйняли це вчення всім серцем, і багато сучасних для них подій допомогли їм увірувати в прийдешнє – Ісус явив їм предивне Божество Своє на горі Фавор, як прообраз і обіцяння Царства Божого. Те, що там сталося, дано було побачити не всім учням, а тільки Петру, Якову та Іоанну, щоб вони, увірувавши до кінця, зміцнювали віру інших.

І сьогодні не всі люди знають Ісуса Христа, не всі перебувають у спілкуванні з Ним. Тому нашим завданням є зміцнювати свою віру і передавати її тим, хто ще не знає Бога.

Під час Преображення апостол Петро каже Ісусові: “Господи! Добре нам тут бути“. Може, він не зовсім розумів, що відбувається, але виражав свій душевний стан, який полягав у радості і щасті. І це правильно, бо справжнє щастя людина може придбати тільки в Господі. Так, апостолові Петру і, напевно, іншим, хто був свідком цієї події, не хотілося спускатися з гори, вони хотіли б там залишитися. Петро пропонував зробити три намети: один для Ісуса, один для Мойсея і один для Іллі, які були присутні при Преображенні, як представники Старого Завіту. Але по волі Божій вони повернулися до реального земного життя, яким кожна людина повинна пройти, щоб досягти Царства Небесного.

У трьох Апостолів залишилося певне уявлення того, що можна досягти – споглядання Божественного Обличчя Ісуса Христа. Але щоб це було назавжди, вони мусили з початку спуститися з гори і пройти ще довгий важкий земний шлях.

о. Зенон Генець

* * *

Преображення, П’єтро Перуджино

Уважно спостерігаючи за способом життя багатьох людей, можна зробити висновок, що ми живемо в часи, коли важливий передусім успіх. Завжди на видноті і з нетерпінням очікуються перемоги, рекорди і медалі, особливо олімпійські, а тим, хто їх завоював, віддають мало не божественні почесті. Але чи в цьому полягає наше життя? Хіба це все, що ми сьогодні можемо запропонувати собі і іншій людині?

Вичерпну відповідь дають євангельські слова події Преображення. Ісус Христос бере із Собою Петра, Якова й Іоанна на місце зустрічі з Отцем, яке давня традиція ідентифікує з горою Фавор у Галилеї. Таким чином Ісус пропонує апостолам докласти певні зусилля: спочатку для сходження, потім для задоволення найважливішої потреби людського серця, тобто молитви. Він хоче, щоб вони молилися з Ним. Адже молитва – це стояння віч-на-віч з реальністю Бога, що відкривається нам. Це переживання, з однієї сторони, страху, бо ця реальність невидима, а з другого боку – щастя, бо такий контакт завжди приносить щастя людині, навіть якщо совість у неї не зовсім чиста. Але рішення про таку зустріч завжди приймає лише сам Бог.

У чому найважливіша мета молитви? В уподібненні Богові. Людина внутрішньо преображається, усі інші цілі – здоров’я, складання іспиту, вибір чоловіка (дружини) або влаштування на постійну роботу – стають другорядними. Згідно з юдейськими апокаліптичними віруваннями, наприкінці часів обличчя праведників преобразяться і засіяють красою, як лиця ангелів у славі (Дан. 12:3). На горі Преображення в Ісусі і на очах наближених учнів ці очікування починають збуватися.

Отже, ми бачимо, що контакт з Богом є найважливіша справа в нашому житті, адже він стає джерелом нашої сили: у лікарні і у в’язниці, при несправедливому звинуваченні, у шлюбі, який іноді стає нестерпним тягарем, при хворобі дитини, матері, батька, дружини, чоловіка, у смертну годину. Завдяки молитві в усьому цьому можна знайти себе, і більше того, можна “виграти” навіть у найважчих життєвих ситуаціях.

о. Анджей Шлюсаж

* * *

Преображення Господнє було явлене учням, щоб вони побачили, що чекає людину наприкінці життя, яке світло Преображення чекає нас наприкінці віків. І тому свято це, свято Преображення, Церква приурочила до останніх днів календарного церковного року, часу підсумків і плодів.

В цей час ми відчуваємо, що близька осінь. Багато хто дивиться на неї сумно і кажуть: «От падає листя, от жовтіють дерева – кінець літа!» Чи не так і людина? Коли приходить осінь її життя, коли з’являється сиве волосся, коли вже бракує сил у серці і в ногах, ми думаємо: «От прийшла осінь нашого життя». І ми з вами, присутні тут, усі майже вже наблизилися, переступили в осінь життя. Але це зовсім не погано. Осінь – час плодів, осінь – час підведення підсумків, у цей час багато що зайве відходить.

І ми в цей час повинні постаратися відійти від метушні. Людина в осінь життя свого може піднятися на гору молитви, ближче до Бога, туди, де «добре нам бути». У нас іноді з’являється в цей час більше вільних хвилин і годин, ми більше можемо відвідувати храм Божий, більше можемо читати Священне Писання – цей час благословенний.

Дуже гірко і страшно, коли людина в осінній час свого життя тупіє, стає злісною і обмеженою, коли її ніщо більше не цікавить. Тоді душа її гасне, і вона помирає ще за життя тіла. Але той, хто вірує, хто молиться, хто любить людей, той ніколи не постаріє, той завжди відчуватиме присутність Божественної благодаті. Навіть якщо нас покидатимуть сили, є Той, Хто нам їх знову помножить.

Так будемо ж йти до кінця днів. І коли урветься мить нашого життя на землі, і ми підемо у вічність, де Господь чекає на нас, там нам буде так прекрасно, як навіть Петро не думав, коли казав: «Учителю, добре нам тут бути». Амінь.

Протоієрей Олександр Мень

Усе по темі: Преображення Господнє