Неємія походив з коліна Іудиного і, ймовірно, з царського роду. Він займав високий сан виночерпія при дворі персидських царів. У 20 рік царювання персидського царя Артаксеркса Лонгімана (465-424 рр. до Р. Х.) у 446 році до Р. Х. Неємія дізнався від співвітчизників, які прийшли з Палестини, про плачевний стан Єрусалиму. Він умовив царя, і той послав Неємію на батьківщину як правителя з великими повноваженнями. Тут він побудував місто і спорудив навколо нього стіни, незважаючи на опір самарян.
Побудувавши місто, заселивши його і освятивши стіни, Неємія разом з Ездрою зайнялися просвітою народу і впорядкуванням його морального і громадського життя: був прочитаний Закон Мойсеїв, відсвятковано свято “Кущів”, багаті простили борги біднякам, був оновлений завіт народу з Богом. Після цього Неємія повернувся до Артаксерксу, але потім він знову приходив в Єрусалим і займався викорінюванням різних злочинів у народі. Так протягом 30 років, до самої своєї кончини Неємія працював на користь відновлення Єрусалиму і зміцнення віри в народі.
Як діяльність Неємії була продовженням діяльності Ездри, так і книга першого є продовженням книги другого. Ездра описує початок відновлення Єрусалиму, саме – храму і духовно-моральної просвіти, а Неємія – спорудження стін, заселення і відновлення міста, встановлення цивільної влади на релігійних засадах. Мета обох книг – продовжити історію народу Божого і показати шляхи Промислу Божого, якими був врятований і підготовлений народ в очікуванні обітованого Месії.
Указ Артаксеркса, даний Неємії в 446 рік до Р. Х., має особливе значення, оскільки з нього починається обчислення Даниїлових седмин відносно пришестя Месії (Дан. 9:22-27).
Будучи історичним пам’ятником милостей Божих до обраного народу, книга Неємії має високо повчальне значення. Самовіддана любов Неємії до своєї вітчизни і народу, заради яких він, подібно до Мойсея, нехтував розкішним життям при царському дворі, його безкорислива і невпинна діяльність на добробут і славу батьківщини являють високий зразок для наслідування.