Викривлені уявлення про Месію

Ісус перед Каяфою, Юліус фон Каролсфельд

Незважаючи на достатню кількість пророцтв про Месію в старозавітних писаннях, під час земного життя Христа далеко не всі юдеї мали правильне про Нього уявлення. Причина полягала в тому, що багато юдеїв не могли піднятися до духовного розуміння месіанських пророцтв, наприклад, про Божественну природу Месії, про необхідність морального відродження, про благодать Божу, яка діє в Месіанському Царстві.

Період з ІІІ століття до Р. Х. до початку ІІ століття після Р. Х. був часом напруженої боротьби єврейського народу за свою політичну незалежність. Ця важка боротьба і пов’язані з нею лиха сприяли процвітанню серед багатьох євреїв надій на кращі часи, коли Месія підкорить ворогів єврейського народу. Вони мріяли, що із царюванням Месії почнуться часи щасливого, повного матеріального достатку життя. Унаслідок таких вузько національних і утилітарних сподівань, як ми вже згадали, Господь Ісус Христос уникав всенародно називати Себе Месією. Проте Він часто цитував древні пророцтва, що говорили про Месію, як про духовного вождя, і цим вертав віру юдеїв на правильний шлях (див. Мф. 26:54; Лк. 18:31; Ін. 5:39 та ін.).

Юдеїв же, які бажали мати в особі Месії земного царя і мріяли про земні блага, дратував упокорений і іноді принижений вид Ісуса Христа. Його вчення про лагідність, про любов до ворогів, про прагнення до Небесного Царства – було абсолютне їм чуже.

Юдейські начальники протягом декількох років не знали, як їм позбутися небажаного Учителя-чудотворця. Побоювалися вони і за втрату свого впливу на народ, оскільки багато простих людей вірили в Ісуса Христа. Нарешті, слушна нагода з’явилася, коли Іуда, один із 12 апостолів, запропонував первосвященикам свої послуги – зрадити їм Ісуса Христа на суд. На суді, проте, судді не могли висунути такого звинувачення проти Христа, за яке Його можна було б засудити до смерті. Тільки після того, як Ісус відповів ствердно на питання Каяфи, чи вважає Він Себе Христом (Месією), Сином Бога Живого, Його звинуватили в богохульстві. Цей “гріх” законом карався смертю. Але самі виконати свій вирок єврейські начальники не мали права, оскільки Іудея підкорялася римлянам. Як ми знаємо з Євангелій, Пилат проти свого бажання, боячись за свою долю, ствердив вирок юдейських начальників – первосвященика і членів синедріону. Христос був розіп’ятий напередодні єврейської Пасхи. За таких обставин єврейський народ, в особі своїх начальників, відкинув Богом посланого Месію.

Проте очікування Месії, царя-завойовника, як до Ісуса Христа, так особливо в І і ІІ століття після Нього, створювали зручний ґрунт для появи серед євреїв всіляких самозваних месій. Адже то був час, згідно з пророцтвами патріарха Якова і пророка Даниїла, коли мав прийти істинний Месія. За довгу історію єврейського народу в нього налічується близько шістдесяти лжемесій. Це були, головним чином, всілякі авантюристи: проводирі розбійницьких банд або більш відомі військові лідери, іноді – релігійні фанатики та реформатори.

Найвідомішим лжемесією був Бар-Кохба, який очолив відчайдушну боротьбу з Римом у 132-135 роках нашої ери. Він іменував себе Зіркою Якова (посилаючись на Чис. 24:17) і месією-спасителем. Він мав залізну волю і зумів абсолютно підпорядкувати собі єврейське населення в Палестині. Він був абсолютним хазяїном, як майна, так і життів своїх підданих. Євреї сліпо вірили в його месіанство і готові були жертвувати всім, щоб здійснити свої мрії про месіанські щасливі часи. Але маленькій Іудеї було не під силу змагатися з могутнім Римом. Війна закінчилася жахливими руйнуваннями по всій Палестині. Значна частина населення загинула в цій війні, інші були відведені в полон і продавалися на ринках рабів. Загинув і сам Бар-Кохба.

Протягом наступних століть євреї, будучи розсіяними по всьому світові, усі сили спрямували для збереження своєї старозавітної релігії і національної ідентичності. І це їм вдалося. Проте, не приймаючи Христа і Його вчення, євреї позбавили себе найціннішого, що їм залишили пророки, – надії на духовне відродження.

Після Другої світової війни, у деяких євреїв прокинулося тяжіння до свого Месії – Ісуса Христа. Серед них виникли активні місіонери, які навертають своїх співвітчизників у християнську віру. Місіонерська справа пішла дуже успішно, бо вони звернулися до месіанських пророцтв старозавітних пророків. Слід сказати, що Священне Писання навіть серед байдужих до Бога євреїв користується великою пошаною. Таким чином, писання пророків, незважаючи на минулі віки, залишаються живим і дієвим словом Божим.

Припускаємо, що на цих нових християн з євреїв ляже важке завдання викривати брехливість прийдешнього останнього лжемесії – антихриста. Цей самозванець, подібно до древніх лжемесій, обіцятиме земні блага і щастя. Згідно з пророцтвами, багато хто сліпо в нього увірує, і він досягне значного політичного успіху, але ненадовго. Потім і він загине, як і більш древні самозванці.

  1. Огляд месіанських пророцтв
  2. Найдревніші пророцтва про Месію в П’ятикнижжі Мойсеєвому
  3. Пророцтва царя Давида
  4. Пророцтва Ісаї
  5. Пророцтва про страждання Месії
  6. Пророцтва про Воскресіння Месії
  7. Пророцтва Даниїла
  8. Пророцтва “малих” пророків
  9. Очікування пришестя Месії
  10. Виконання пророцтв про Месію
  11. Викривлені уявлення про Месію
  12. Пророцтва про новозавітні часи
  13. Пророцтва про навернення єврейського народу до Христа перед кінцем світу