Наслідувати митаря

Чому притча про митаря і фарисея читається на початку підготовчого періоду перед постом? Бо настає час, коли ми з вами, окрім сердечної туги і покаяння, окрім роздумів про власне життя, також здійснюватимемо те, що нам наказує свята Церква: готуватися постом, працями, тверезінням, молитвою. І так буває іноді, що ці речі, які нам дає Церква для користі душі і тіла, ми ставимо собі в заслугу. Деякі з нас готові, подібно до фарисея, нахвалятися, що “от, я дотримав увесь піст” або “я дотримав піст більш суворо” за свою сестру чи сусідку. Тому Церква нам наводить слова Христові. Пам’ятайте про фарисея! Він усе виконав: і на Храм пожертвував, і постив, – але пішов менш виправданим. Бо коли людина звеличується, гордиться і зневажає інших, коли вона ставить себе вище за інших, її самовдоволення перекреслює всі її малозначущі “подвиги”.

Тому завжди треба поглядати на митаря і наслідувати його. Звичайно, не гріхи його, а його покаяння. І коли ми перед хрестом і Євангелієм підходитимемо до Святої Чаші в дні посту, у ці дні повторюватимемо не як фарисей: “Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди“, – а говоритимемо так: “Дякуємо Тобі, Господи, що Ти дав нам через Своє святе слово побачити неміч моєї душі, побачити, як легко може підставити мені ногу лукавий, як легко гріх може потайки проникнути в мою совість і затемнити її. Дякую за те, що Ти мені вказуєш справжній шлях”.

Тільки любов до Того, Хто нас прощає, приймає, проливає Свою кров не за праведника, але за грішника, може народити в нашому серці молитву покаяння: “Боже, будь милостивий до нас, грішних! Прости нас і підійми, з’єднай нас з Тобою навіки”. Амінь.

Автор: протоієрей Олександр Мень

Усе по темі: Неділя про митаря і фарисея