Ув’язнення і смерть

Хрещенням Спасителя пророк Іоанн завершив своє пророче служіння. Він безбоязно та суворо викривав вади як простих людей, так і сильних світу цього. Так він відкрито викривав тетрарха (правителя) Галилеї Ірода Антипу за те, що залишивши законну дружину, він відняв у свого брата Ірода Филипа дружину Іродіаду і одружився на ній, грубо порушивши припис Закону (Лк. 3:19, Мф. 14:3,4).

Іоанн Хреститель викриває царя Ірода, Джованні Фатторі

Іродіада була дочкою Аристобула – сина Ірода Великого від шлюбу з Маріамною І. Запальна, честолюбна, притрасна, ця внучка Ірода І (Іродіада) ненавиділа культ Ягве і зневажала його приписи. Вона була видана заміж, ймовірно, проти власної волі. Іродіаду бентежило підлегле положення свого першого чоловіка відносно інших членів сім’ї Іродів; вона хотіла володарювати поза всяк ціну. Ірод Антипа, син Ірода Великого від шлюбу з Мальфісою (Мальфакою), був тим, кого вона обрала для здійснення своїх планів. Цей слабкий чоловік обіцяв на ній одружитися і розлучитися зі своєю першою дружиною Фазелою, дочкою Арети (Харети), царя Петри і еміра сусідніх з Переєю племен (Переєю в ті часи звався Гілеад – історична область стародавнього Ізраїлю на східному березі річки Йордан).

Арабська принцеса, дізнавшись про цей план, вирішила втекти і, приховуючи свої наміри, прикинулася, що хоче здійснити подорож у Махерон, у землю свого батька, куди вона і попрямувала у супроводі воєначальників Антипи.

Махерон (араб. Ель-Машнак – “Висячий палац”) був фортецею, побудованою юдейським царем Олександром Яннаєм (роки правління 103-76р до н.е.) і відновлену Іродом І. Розвалини цієї фортеці знаходяться на схід від Мертвого моря, на Моавитському нагір’ї.

Руїни Махерону в наші дні

Махерон знаходився якраз на рубежі земель Арети і Антипи, під час втечі арабської принцеси він був у володінні Арети. І емір, заздалегідь повідомлений про план Антипи, влаштував втечу дочки і перепровадив її до Петри.

Тоді відбувся кровозмісний союз Антипи з Іродіадою, що категорично засуджувався Торою (Лев.18:6,16), і Іоанн був лише відгомоном спільної думки набожних юдеїв (Мф.14:4; Мк.6:18; Лк.3:19). Антипа велів заарештувати Хрестителя і ув’язнити його у фортецю Махерон, якою він, ймовірно, заволодів після втечі дочки Арети.

Згідно з Євангеліями від Матфея та Марка, Іоанна заарештували під час перебування Ісуса в пустелі, з цього виходить, що Ісус почав Свою громадську діяльність тільки після того, як діяльність Іоанна припинилася (Мф. 4:12-20, Мк. 1:14). Євангеліст Марк навіть каже, що він був виданий (Мк. 1:14), тобто можливо Іоанн на той момент був в Еноні біля Салима, отже не на території тетрарха Антипи, і тому його не могли там заарештувати від тетрархового імені, а схопили і видали Антипі.

Він перебував у в’язниці близько 10 місяців, де зберігав достатню свободу дій, бо на Сході ув’язнені, з кайданами на ногах, знаходилися у всіх на видноті у дворі або у відкритих приміщеннях і могли розмовляти з усіма перехожими. Сам Антипа охоче розмовляв з Іоанном і не наважувався стратити його унаслідок популярності проповідника (Мф. 14:3-5, Мк. 6:17-20).

Страта

Усікновення голови Іоанна Хрестителя, В. Худяков

У день свого народження Ірод Антипа влаштував бенкет, на який з’їхалося багато знатних гостей. Дочка Іродіади Саломея (ім’я якої відоме з праць Йосифа Флавія), своїм танцем під час бенкету до того “догодила Іродові і тим, що возлежали з ним” (тобто гостям), що цар із клятвою обіцяв їй дати все, чого не попросить вона, навіть до половини свого царства (Мк. 6:22,23). Танцівниця, за намовою матері, яка ненавиділа Іоанна за викривання її ганебного шлюбу, негайно ж попросила дати їй на блюді голову Іоанна Хрестителя. Ірод боявся гніву Божого за вбивство пророка, якого сам поважав і слухався. Боявся він і народу, який любив Предтечу. Вельми засмучений від такого прохання, він, однак, “заради клятви і тих, що возлежали з ним, не захотів відмовити їй” (Мк. 6:26) і послав охоронця в темницю, який відсік Іоанну голову, “приніс голову його на блюді, і віддав її дівчині” (тобто Саломеї, адже її ім’я в Біблії не вказується), а та “віддала її матері своїй” (Мк. 6:27,28). Тіло Іоанна Хрестителя поховали його учні, а про смерть сповістили Ісуса (Мф. 14:6-12, Мк. 6:21-29).

Так закінчився земний шлях Іоанна Хрестителя.

Подальша доля Ірода

Після вбивства Іоанна Хрестителя Ірод продовжував правити ще певний час. Згодом, Понтій Пилат, правитель Юдеї, відправить до нього зв’язаного Ісуса Христа. (Лк. 23:7-12). Але Суд Божий відбувся над Іродом та його родиною ще за їх земного життя.

В 30-х роках емір Арета пішов війною проти Ірода, щоб знову заволодіти Махероном і помститися за безчестя своєї доньки. Зазнавши нищівної поразки, Ірод потрапив під гнів римського імператора Кая Калігули (37-41), який під надуманим приводом про нібито участь Антипи в організації змови проти Риму, заслав Ірода та його сім’ю в заслання в Галію (37 р.), де той через два роки помер в ув’язненні в повній безвісності і убогості.

Народ пам’ятав і шанував Іоанна, тому Іродова поразка була визнана як покарання за Іоаннову страту. За свідоцтвом Йосифа Флавія: “Деякі юдеї бачили в знищенні війська Іродового цілком справедливе покарання з боку Господа Бога за вбивство Іоанна… Юдеї були переконані, що Іродове військо загинуло лише в покарання за цю страту, оскільки Передвічний бажав покарати Ірода”.