Притча про званих: коли немає жодних гарантій

Весільний бенкет, Паоло Веронезе

Ця притча була розказана в дуже непростій ситуації. Спаситель знаходиться на учті, де разом із Спасителем лежать фарисеї та інші представники єврейської релігійної знаті.

От один з учасників урочистості, ставно розвалившись на цьому бенкеті, каже: «Блаженний, хто споживатиме хліб у Царстві Божому!» (Лк. 15:15). Тобто, іншими словами, адже життя вдалося, дивіться, як добре, тут ми торжествуємо, бенкетуємо і з Богом у нас усе теж добре, бо ми – народ обраний, ми дотримуємо Його закон, ми гарантовано потрапляємо в Царство Небесне.

Спаситель, почувши цю репліку, розповідає присутнім притчу. Щоб зрозуміти притчу, яку розповідає далі Спаситель, слід згадати, що шлюбний бенкет у той час – це не подія якоїсь окремої сім’ї, це подія всього поселення, усього містечка, які в той час були зовсім невеликими. Тому практично не було такої людини, яка б не запрошувалася на званий бенкет.

Що означає відмова від участі у святковому бенкеті? Це тотожно розриву стосунків з хазяїном, це подібно до ляпасу, який у самий неслушний момент людина дає іншому. Коли хазяїн раптом розуміє, що всі відмовилися, що ніхто не прийде, він у роздратуванні закликає будь-кого на бенкет – хворих, кульгавих, кривих. Як ми сказали б зараз, бере першого зустрічного.

Але найцікавіше стається далі – ці нещасні, абсолютно негідні для участі навіть у найпростішому людському бенкеті люди, приходять, хазяїн їм дає багатий одяг для того, щоб вони не відчували себе некомфортно під час цього свята.

І тут з’являється раптом якась людина. Швидше за все, хтось із званих вирішив все-таки прийти на цей бенкет, щоб вже не доводити ситуацію конфлікту до краю. Але, коли він бачить, що на бенкеті сидять люди, з якими він на вулиці поруч би посоромився стояти, і ці люди одягнені в багатий одяг, він відмовляється одягати такий же одяг, щоб, тим самим, підкреслити – я не разом з ними, я не такий, як усі інші.

Хазяїн помічає, що на його бенкеті є людина не в шлюбному одязі, тим самим декларуючи своє протиставлення усім, хто зібрався. Побачивши це, він звертається до нього із словами: «Друже, чому ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу?»

Гість мовчить, йому не хочеться, йому соромно зізнатися в тому, що насправді він просто зневажає усіх тих, хто прийшов на цей бенкет. У результаті виявляється викинутим геть за свою зарозумілість, а бенкет триває.

Не треба бути великим тлумачем для того, щоб зрозуміти – та сама людина, що прийшла на бенкет не в шлюбному одязі, це і є законовчителі, фарисеї і книжники, які в той момент лежали поряд з Христом, будучи абсолютно упевненими, що в них місце в Царстві Небесному давно заброньовано.

Таким чином Спаситель словами притчі розкриває той давній гнійник зарозумілості і гордовитості, який був у цих людей, розкриває не для того, щоб їм зробити боляче, а для того, щоб їх душу очистити від найголовнішого гріха – людської гордості, гріха, який стає, як кам’яна стіна, між людиною і Богом.

Допоможи ж нам, Господи, пам’ятати про те, що спасіння відбувається виключно по милості Божій, а не за нашими справами, і немає ніяких звань, ніяких чеснот і ніяких подвигів, які стовідсотково гарантували б нам попадання в Царство Небесне. Є тільки одна милість Божа, на яку можна сподіватися, але яку вимагати не можна. Амінь.

Автор: протоієрей Павло Великанов

Усе по темі: 14 неділя після П’ятидесятниці